Комплексна підтримка ВПО: правозахисниця розповіла, що передбачає урядова стратегія до 2030 року
Нова стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення є своєчасною відповіддю на те, що переміщення в Україні стає тривалим явищем, а не тимчасовою кризою. Водночас її ефективність залежатиме від того, чи вдасться перейти від декларацій до системної реалізації на практиці.
Про це в коментарі ZMINA розповіла адвокаційна координаторка Благодійного фонду “Право на захист” Ксенія Гедз.
Ксенія Гедз13 березня 2026 року Кабінет Міністрів відкрив публічне обговорення проєкту Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року та операційного плану її реалізації. Пропозиції та зауваження до документа можна подати до 27 березня.
Ксенія Гедз зазначила, що поява нового стратегічного документа є важливою, адже попередня стратегія завершила свою дію торік.
“Процес розробки стратегії був партисипативним. Були створені робочі групи, до яких долучалися представники організацій громадянського суспільства, центральних органів виконавчої влади. ЇЇ оновлення є своєчасним, адже очевидно, що сьогодні внутрішнє переміщення стає затяжним, а виклики, спричинені ним, – в умовах триваючої війни динамічними та комплексними”, – говорить Гедз.
За її словами, однією з ключових новацій документа є запровадження комплексного підходу до підтримки ВПО. Зокрема, йдеться про формування “шляху” людини – від моменту ухвалення рішення про евакуацію до інтеграції в приймаючій громаді або повернення додому з подальшою реінтеграцією.
“В стратегії декларується перехід від точкових фрагментарних рішень до комплексної інтегрованої моделі підтримки з відповідними процесами цифровізації. В документі закладено, що рішення для подолання наслідків внутрішнього переміщення і формування та реалізація державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб мають базуватися в першу чергу на оцінці потреб таких осіб – і це дуже важливо”, – зауважує експертка.
Окремо у стратегії пропонують створити загальнонаціональну міжсекторальну систему координації державної політики щодо ВПО. За словами Гедз, це має розв’язати проблему фрагментації повноважень між різними органами влади та забезпечити як вертикальну координацію між центральними, регіональними й місцевим рівнями, так і горизонтальну міжсекторальну.
Серед чотирьох стратегічних цілей документа – забезпечення координованої евакуації населення з урахуванням потреб людей. У цьому контексті стратегія пропонує запровадження чітких критеріїв оголошення евакуації та їх синхронізацію з критеріями формування переліку територій можливих та активних бойових дій.
Це відрізняється від підходу, закладеного в законі про обов’язкову евакуацію № 4775-ІХ, який, за оцінками Коаліції правозахисних організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти Україниі , може створювати ризики порушення прав людини.
“Закон про обов’язкову евакуацію № 4775-ІХ є прикладом “реактивного” регулювання тому, що він запроваджує механізми примусової евакуації, які стали необхідними через відсутність системного превентивного планування. За наявності ефективної системи планування евакуації на рівні нормативного регулювання та практичної реалізації, потреба у застосуванні примусової евакуації могла б бути значною мірою усунута”, – говорить Гедз.
Документ також передбачає перехід від тимчасового розміщення ВПО до сталих житлових рішень. Зокрема, йдеться про розвиток соціального житла, соціальної оренди та фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва та придбання житла.
У цьому контексті правозахисники раніше критикували ініціативи щодо заборони виселення ВПО з місць тимчасового проживання (МТП), оскільки вони можуть консервувати тимчасові рішення та стримувати повноцінну соціально-економічну інтеграцію людей в приймаючих громадах.
“Дуже важливо, що на рівні уряду будуть закладені заходи щодо напрацювання стратегії розселення мешканців місць тимчасового проживання в соціальне, орендне житло або житло для тимчасового проживання, адже заборона виселення з МТП є шкідливою ініціативою, оскільки не стимулює пошук сталих житлових рішень”, – переконана Ксенія Гедз.
Також стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року частково враховує нововведення, передбачені Законом “Про основні засади житлової політики”. Крім того, кореспондує із законопроєктом №12301, який профільний парламентський комітет рекомендував ухвалити в цілому.
Попри позитивну оцінку концепції документа, ключовим викликом залишається його практична реалізація. За словами правозахисниці, успіх стратегії залежатиме не лише від центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України, але й від органів місцевого самоврядування, які відповідатимуть за впровадження політики на місцях.
“Загалом, Стратегія виписана концептуально правильно і комплексно. Водночас визначальним є питання її імплементації та наявності достатніх фінансових інструментів. Ефективна реалізація Стратегії стане можливою лише за умов спільної відповідальності та скоординованих дій уряду, профільних міністерств, місцевої влади, міжнародних партнерів і національних неурядових організацій “, – підсумувала Ксенія Гедз.
Надати пропозиції та зауваження до стратегії можна через сайт Мінсоцполітики, де відбувається громадське обговорення.
