Комісію, яка встановлює факт позбавлення волі, варто оновлювати через прозорий конкурс – правозахисники
Міжвідомча комісія, яка встановлює факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та діє при Міністерстві розвитку громад і територій України, має періодично змінювати свій склад. Також необхідно проводити відкритий та прозорий конкурс для представників громадських організацій, які дотичні до теми військовополонених та цивільних бранців.
На цьому під час заходу “Результати громадської експертизи: системні проблеми у роботі міжвідомчої Комісії при Мінрозвитку” наголосила головна юристка “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Катерина Левченко, передає ZMINA.
Катерина ЛевченкоПравозахисниця зазначає, що комісію, яка встановлює факт позбавлення особистої свободи, утворили ще при МінТОТ. Однак її склад, на думку фахівчині, майже не змінювався понад п’ять років. Особливо це стосується представників громадських організацій, які до неї входять.
“У нас немає претензій до чинного складу комісії. У законі передбачено, що комісія має складатися з представників держорганів та п’яти членів громадських організацій. І її склад затверджується наказом міністерства, при якому вона створена”, – пояснює юристка.
За словами Левченко, після повномасштабного вторгнення з’явилося чимало громадських організацій, дотичних до цієї теми, які були б не проти увійти до складу комісії.
“У них є дуже потужна база. Вони мають багато інформації, яка б могла бути корисна для комісії“, – зазначає юристка.
Водночас вона переконана, що склад комісії доцільно оновлювати кожні два роки, аби в її роботі не залишалися одні й ті самі люди. За словами Левченко, тривала незмінність складу призводить до надто тісної взаємодії з представниками державних органів, тому оновлення має відбуватися на конкурсних засадах через прозорий і зрозумілий відбір.
Нагадаємо, міжвідомча комісія, яка встановлює факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та діє при Міністерстві розвитку громад і територій України, має обґрунтовувати відмови у наданні відповідного статусу звільненим цивільним, а також заслуховувати колишніх бранців під час своїх засідань.
Крім того, правозахисники закликали уряд запровадити ефективну систему підтримки для людей, які постраждали внаслідок міжнародних злочинів з боку РФ, зокрема через катування, незаконне позбавлення волі, насильницькі зникнення або інші тяжкі порушення.
Експерти радять розв’язувати ці проблеми шляхом запровадження урядом базової системи підтримки для цивільних бранців. Сюди б входило надання матеріальної, медичної та психологічної допомоги, реабілітаційних послуг, житла для тимчасового проживання, правничої допомоги, соціального супроводу та сприяння реінтеграції. Для реалізації таких планів необхідно ухвалити відповідну урядову програму.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова вважає, що зараз не потрібно поспішати з внесенням змін до Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України”.
“Я довго була адептом того, що цей закон треба переглянути в контексті широкомасштабного вторгнення. І насамперед через те, що він не був написаний для ситуації, коли захоплення військових у полон чи незаконне утримання цивільних з боку РФ є системною та масштабною практикою. Можливо, варто відверто поговорити, а чи має цей закон застосуватися до військовополонених, адже факт їхнього утримання в полоні не має потребувати рішення комісії: є відомчі процедури підтвердження цього факту. Але чи зможемо ми зараз мати відкриту дискусію про це й про інші можливі зміни до закону? Це велике питання”, – зазначає вона.
Правозахисниця радить продовжувати напрацьовувати зміни до закону, щоб суттєво його переосмислити. Але поки що складно говорити, чи є реальні перспективи підтримки парламентом цих змін.
Саме тому експерти звернулися до прем’єрки Свириденко з пропозицією закріпити за одним з міністерств повноваження щодо формування державної політики стосовно постраждалих від збройної агресії, зокрема потерпілих від воєнних злочинів.
Директорка з адвокації ZMINA наголошує, що поки вони разом з колегами напрацьовують моделі базової підтримки. Планується проведення консультацій з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, оскільки така підтримка має обов’язково охоплювати соціальний супровід тих, хто повертається з російської неволі.
Луньова зазначає, що не всі питання можна буде розв’язати через постанову Кабміну, але більшість із них вдасться вирішити завдяки розробленню програм підтримки звільнених цивільних. До неї входила б, зокрема, психологічна, медична, соціальна, правова й матеріальна допомога.
