Які права людини під час воєнного стану не може порушувати держава

Уранці 25 листопада прикордонні кораблі Російської Федерації скоїли агресивні дії проти трьох кораблів ВМС ЗС України, коли українські кораблі переходили з порту Одеси в порт Маріуполь Азовського моря. Прикордонний корабель РФ, зокрема, протаранив рейдовий буксир.

Після опівночі 26 листопада Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про підготовку до воєнного стану, а президент Петро Порошенко рекомендував Верховній Раді терміново оголосити режим ВС строком на 60 діб.

Які саме норми воєнного стану будуть запроваджені в Україні, стане відомо після рішення парламенту. Але Центр інформації про права людини наводить перелік тих прав та свобод людини, які держава не може обмежувати навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Ці права прописані в статті 64 Конституції України. Тут насамперед звертається увага на те, що не може бути обмежене право на рівність та свободу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Також воєнний стан не скасовує рівність між чоловіками та жінками, що гарантується 24-ю статтею Конституції.

Громадян України не можуть позбавляти громадянства і права змінити його. Українців не можуть вигнати за межі країни або видати іншій державі, а Україна все ще гарантуватиме піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Після введення воєнного стану не можуть порушити право на життя, на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність. Не можуть обмежити й право надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. У свою чергу ці органи зобов’язані розглядати ці звернення і давати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Воєнний стан не дає державі права ігнорувати право на житло, закріплене у 47-й статті Конституції.

“Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду”, – йдеться в ній.

Право на шлюб і право дітей, народжених у шлюбі та поза ним, на рівність також не можуть бути порушені.

Навіть під час воєнного стану кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також кожен, згідно зі статтею 56 Конституції, має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. 

Кожній людині не перестає гарантуватися право знати свої права і обов’язки. Також під час запровадження воєнного стану закони та інші нормативно-правові акти не матимуть зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Кожен матиме право на професійну правничу допомогу, а в деяких випадках ця допомога надаватиметься безоплатно.

“Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав”, – йдеться у відповідній статті 59 Конституції.

Також ніхто не буде зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу наставатиме юридична відповідальність.

Навіть під час воєнного стану нікого не зможуть двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а юридична відповідальність особи все ще матиме індивідуальний характер.

“Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”, – йдеться у статті 62, яку також не може порушувати держава під час запровадження воєнного стану.

Будь-яка особа не нестиме відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Також підозрювані в скоєнні злочину, обвинувачені чи підсудні матимуть право на захист, а засуджені все ще користуватимуться всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.