“Інституційна неспроможність”: на 12-й рік російської агресії Україна так і не запровадила системної підтримки постраждалих від війни — правозахисниця
Україна не має стратегії захисту прав постраждалого населення, а точкові рішення різних міністерств не координуються між собою. Крім того, після ліквідації Мінреінтеграції в країні не залишилося жодного центрального органу, відповідального за формування політики щодо захисту прав постраждалих.
Вона вказала, що держава не визначила в законодавстві термін постраждалого від збройної агресії.
“На 12-й рік війни ми усвідомлюємо, що, коли говоримо про систему підтримки постраждалого населення, ми не знаємо, хто такий постраждалий і це ключова проблема”, — пояснила правозахисниця.
Ксенія Ґедз зауважила, що в Україні немає системи комплексної підтримки постраждалого через неспроможність інституцій. У своєму виступі вона навела ретроперспективний приклад, як влада назвала реорганізацію Мінреінтеграції, що фактично стало його ліквідацією.
Це міністерство опікувалося правами постраждалого населення, внутрішньо переміщеними особами (ВПО), тимчасово окупованими територіями та його мешканцями.
“Ми зараз не надаємо оцінку того, як міністерство цим опікувалося. Ми просто говоримо, що це було їхнім мандатом, так само, як і їхнім мандатом було формування реалізації політики перехідного правосуддя”, — прокоментувала правозахисниця. При цьому вона констатувала, що коли повноваження Мінреінтеграції після його ліквідації розпорошилися між іншими міністерствами в уряді, які не комунікують один з одним, не координуються, а кожен з них рухається своїм треком, в Україні зараз не стало одного центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію політики щодо захисту прав постраждалого населення.
Читайте також: Ліквідація Міннац’єдності. Що пішло не так з новим міністерством, і як це виправити на користь постраждалих від війни
“Тому, якщо чітко відповідати на питання, чи є в нас політика захисту прав, стратегія захисту прав постраждалого населення, то ні, немає. Є точкові рішення, які реалізуються Міністерством соціальної політики в контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Мінсоцполітики сприяло прийняттю парламентом закону №4071-IX про облік інформації про шкоду, завдану немайновим правам. Також є в нас закон про соціальний та правовий супровід осіб постраждалих внаслідок сексуального насильства, спричиненого збройною агресією”, — повідомила правозахисниця.
Також вона вказала, що Мінрозвитку реалізує пілотні ініціативи в контексті забезпечення житлом ВПО та учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та на існування національної компенсаційної процедури.
“Але знову ж таки, всі ці заходи точкові. Вони не розв’язують питання комплексної системи підтримки постраждалого населення, вони не дають відповіді на питання, хто такі постраждалі”, — підкреслила Ксенія Ґедз.
Читайте також: Система захисту ВПО погіршується, уряд має її терміново реформувати — Ніна Майя Шрепфер
Правозахисниця навела приклад інституційної неспроможності на прикладі закону №4071-IX. Стаття восьма цього закону виділяла 16 категорій шкоди, завданої неособистими немайновими правами. В перехідних прикінцевих положеннях було передбачено, що протягом місяця має бути розроблений закон про підтримку постраждалого населення і, відповідно, нормативно-правові акти мають бути приведені у відповідність до цього закону.
“Органи місцевого самоврядування, органи державної влади зобов’язувалися збирати цю інформацію та здійснювати облік даних. Минуло понад рік, і нічого не відбулося. Ми не маємо ані закону, ані системи. Ба більше, Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності в проєкті програм діяльності уряду навіть не згадало цей закон та заходи з приводу його імплементації”, — повідомила правозахисниця.
Крім того, вона навела приклад із законом №4067 про правовий і соціальний супровід осіб постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із конфліктом (СНПК).
“Тут аналогічно. Є закон, що передбачає невідкладну грошову допомогу та заходи підтримки, проміжні репарації. Утім, вже як рік не розробляють нормативно-правових актів і вже як рік нічого не відбувається щодо імплементації цього закону. За допомогою Global Survivor Fund надали підтримку 548 постраждалим від СНПК, виплачено 3000 євро і це все, що відбувалося”, — вказала Ксенія Ґедз.
Правозахисниця також вказала на проблеми у системі встановлення факту позбавлення особистої свободи під час російської агресії.
“Цей закон суперточковий. Статус встановлюється міжвідомчою комісією при Мінрозвитку, але при цьому він не встановлюється цивільним особам на ТОТ, яких було позбавлено особистої свободи, якщо така діяльність не була не пов’язана з їхньою політичною чи громадською діяльністю”, — пояснила вона.
Напередодні ZMINA повідомляла, що Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України закликала Верховну Раду посилити системний парламентський контроль за імплементацією своїх законодавчих ініціатив. Свій заклик вони оприлюднили у дорожній карті законопроєктів до 14-ї сесії Верховної Ради, спрямованих на захист прав постраждалих від війни.
У документі йдеться, що попри те, що парламент ухвалює важливі законодавчі ініціативи, спрямовані на забезпечення
прав постраждалих внаслідок війни, деякі з них не імплементуються належним чином. Так, наприклад, 20 листопада 2024 року парламент ухвалив Закон № 4071-IX “Про облік інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України”. Він передбачає створення відповідної системи обліку інформації про шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичних осіб внаслідок збройної агресії проти України.
Правозахисники вказали, що така держава так і не створила таку систему, що має негативний вплив на осіб, які зазнали відповідної шкоди. Так, до прикладу, влада не розробила та не внесла на розгляд Верховної Ради проєкт закону про підтримку осіб, особистим немайновим правам яких завдано шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації
проти України, який передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4071-IX.
