Харківський підприємець Олександр Романенко годував постраждалих від обстрілів жителів і сплачував податки в Росії. Суд ухвалив пом’якшений вирок

Бізнес-партнер чинного депутата Харківської міської ради Олександра Василенка, харківський підприємець Олександр Романенко після повномасштабного вторгнення Росії в Україну сплатив до державного бюджету держави-агресорки 20 мільйонів рублів. Романенко визнав свою провину, а за скоєні злочини суд оштрафував його всього на 170 тисяч гривень.

Про це повідомило у своєму журналістському розслідуванні Slidstvo.info.

Нещодавно Голосіївський райсуд Києва опублікував вирок, у якому визнав Олександра Романенка винним у тому, що він вів бізнес у Росії під час повномасштабної війни й сплатив державі-агресорці 20 мільйонів рублів податків (це приблизно 6 мільйонів гривень).

За цей злочин суд присудив бізнесмену 170 тисяч гривень штрафу та позбавив права обіймати певні посади, зокрема в органах державної влади строком на 10 років. Проте чоловік зможе балотуватися до органів місцевого самоврядування, пишуть журналісти-розслідувачі.

ЗМІ також звертає увагу, що суд послабив покарання через те, що Романенко активно веде волонтерську діяльність.

Олександр Романенко – харківський підприємець, засновник російської компанії ТОВ “Завод імені Фрунзе”. Це підприємство зареєстровано в Бєлгороді й торгує автомобільними деталями, виробами з перфорованого металу, меблями та лісоматеріалами.

Як вказано у вироку суду, у серпні 2022 року Завод імені Фрунзе уклав договір постачання з російським акціонерним товариством “Краснодарський завод РТІ” й отримав 288 тисяч російських рублів за постачений товар. 

Саме ж підприємство “Краснодарський завод РТІ” співпрацює з російськими стратегічними заводами, які будують залізничні вагони в Росії. Такі залізничні вагони використовують росіяни, щоб вивозити крадене українське зерно. Також компанія з переліку партнерів виготовляє зернозбиральні комбайни, якими Росія забезпечує тимчасово окуповані нею українські території.

У липні та вересні 2022 року, тобто вже після високоінтенсивних обстрілів харківського мікрорайону Салтівка, тисяч жертв та репресій на окупованій частині Харківщини, той же харківський підприємець Романенко співпрацював з низкою компаній у Росії та тимчасово окупованому Криму. А саме підприємство мало філії у містах Бєлгород, Воронеж, Єкатеринбург, Казань, Краснодар, Москва, Ростов-на-Дону, Самара, Челябінськ, а також у тимчасово окупованому місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Романенко ділить бізнес із депутатом Харківської міської ради Олександром Василенком від партії “Блок Кернеса – Успішний Харків”.

Олександр Василенко. Джерело: forum.technopolygon

У 2015 році він пройшов до міськради від партії “Відродження”, 2010 року – від Партії регіонів. 

За даними YouControl, в Україні Романенко є одним з найбільших утримувачів акцій однойменного підприємства “Завод Фрунзе”. Депутат Олександр Василенко має контрольний пакет, що дозволяє одноосібно ухвалювати практично всі рішення.

Також вони разом володіють компанією ТОВ “Фрунзе Солар”, яка виробляє електроенергію і входить до групи родини Василенків. Основними напрямами діяльності компаній групи є виробництво металевих виробів, торгівля та ремонт автотранспортних засобів, виробництво електроенергії. 

Опис діяльності української компанії збігається з описом діяльності російської компанії. А “російська філія”, про яку говорить дружина Романенка, – це, найімовірніше, російський бізнес, за який Романенко і отримав вирок суду. 

В Україні ПАТ “Завод Фрунзе” бере державні підряди. Постачає автомобілі поліції, забезпечує дротами державні компанії та постачає металеві огорожі військовим частинам. 

Але й у Росії ТОВ “Завод імені Фрунзе” також брало державні підряди. Постачало лавки для російського автовокзалу, сітки для російського аеропорту та металеві вироби для “Ставропольгазу”. Ці тендери були вже після 2014 року, коли відбулася військова операція Росії із захоплення Кримського півострова і коли Росія почала бойові дії на Донеччині та Луганщині. 

Сам Олександр Василенко на запит журналістів повідомив, що до 2022 року його ПАТ “Завод Фрунзе” постачало продукцію до Росії, а про обставини після 2022 року викладено в матеріалах справи. На запитання про його причетність до російського бізнесу, співпрацю між ПАТ “Завод Фрунзе” та російською компанією, а також про перельоти до Росії депутат не відповів. 

“До 2022 року ми здійснювали експорт виробів: решета для зернопереробних машин, огорожі і в тому числі до ерефії (РФ.  – Ред.) та отримували валютні надходження. Усі дії з повернення заборгованості ми робили в рамках чинного законодавства та з дозволу державних установ. З приводу обставин справи, слідчі органи проводили пошукові дії, допити, вилучення – щоб розслідувати обставини в військовий час, а суд виніс вирок з докладним описом справи”, – відповів Васеленко. 

Романенко повністю визнав свою провину, а суд вирішив, що чоловік активно веде волонтерську діяльність та має міцні соціальні зв’язки, що дає підстави не саджати його за ґрати.

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова розповіла, що за цією ж статтею, за якою судили Романенка, були й інші вироки – жорсткіші.

Альона Луньова

“Зараз у реєстрі судових рішень понад 70 вироків. Частину з них ми ще не встигли опрацювати, але бачимо, що для бізнесів таке покарання, як штраф або обмеження права обіймати певні посади, є характерними. Але разом з тим буквально сьогодні вночі з’явився вирок у реєстрі від 5 березня, коли людині, яка обіймала посаду інженера в Лимані в період окупації, дали вирок у вигляді позбавлення волі на три роки. За те, що він обіймав цю посаду декілька місяців і отримував зарплатню в розмірі приблизно 20 тисяч гривень”, – розмірковує Альона Луньова. 

Слідство.інфо, пояснюючи, наголошує, що цивільних в окупації, які, щоб зберегти своє життя, ймовірно, були змушені погоджуватися на умови окупаційної влади, саджають на роки за ґрати. А бізнес-партнеру харківського депутата, якого ніхто не змушував платити 20 мільйонів податків до бюджету Росії, пом’якшують покарання і дозволяють відбутися штрафом. 

На думку Альони Луньової, у статті, за якою судили Олександра Романенка, є проблеми. 

"Є проблема в цій самій статті 111-1 Кримінального кодексу, що там загалом не оцінюється шкода. І саме тому ми бачимо несправедливість, що дії, які оцінюються без контексту і без оцінки шкоди, фактично правоохоронцями кваліфікуються як однакові або тотожні діяння, хоча очевидно, що вони мають різний вплив", — розповіла Альона Луньова.

Про Романенка як про волонтера журналісти Слідства.інфо запитали в представників Харківської волонтерської спільноти. Самого Романенка співрозмовники не пригадують, але його Завод Фрунзе дійсно готує їжу постраждалим від обстрілів. 

Мільйон гривень волонтерського внеску Романенко перерахував Збройним силам України в січні 2024 року, коли судова справа проти нього вже слухалась у суді.

Юрист ГО “Харківський антикорупційний центр”, адвокат Володимир Рисенко пояснює, чому статус волонтера не має звільняти від кримінальної відповідальності.

“Незважаючи на те, чи є людина волонтером, чи не є і чи є вона військовослужбовцем, чи не є, це не звільняє від кримінальної відповідальності. Тому цей підхід, коли особа “хороша”, тож давайте її не карати, неправильний. Інша річ, що, обираючи покарання, суд повинен це врахувати. І суд це врахував. Але чи є це покарання адекватним? Я не знаю, не можу для себе навіть відповісти. Тому що це зіставлення сплати 20 мільйонів рублів податків до бюджету Російської Федерації і штрафу 170 тисяч гривень”, – розмірковує Рисенко.

Напередодні ZMINA повідомляла, що опитані респонденти фокус-групових дискусій на деокупованих територіях демонструють високий запит на справедливість, що є компонентом їхнього відчуття безпеки. Дослідники Школи політичної аналітики НаУКМА прогнозують зростання цього запиту зі звільненням нових тимчасово окупованих територій. 

Нагадаємо, раніше голова Кримської правозахисної групи та координаторка Експертної мережі Міжнародної Кримської платформи Ольга Скрипник під час Coalition Talks висловила переконання, що справи про колабораціонізм є викликом для держави.

Правозахисниця констатувала, що наразі відомі приклади кримінальних справ, які загрожують успішній реінтеграції звільнених територій. Вона вважає, що від належного унормування законодавства про колабораціонізм залежатиме, як швидко Україна налагодить життєдіяльність на цих територіях.

Раніше ZMINA повідомляла, що Офіс генпрокурора вважає важливим висвітлення журналістами кримінальних справ з колабораціонізму.

У лютому 2024 року Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, представила дорожню карту законопроєктів, які мають захистити права постраждалих від війни.

Правозахисники вказують, що парламентарі публічно висловлюють підтримку ідеї деокупації територій України та їхнього повернення до кордонів 1991 року. Проте практика розгляду комітетами окремих законопроєктів свідчить про зворотне. Вони вважають, що Верховна Рада має стати майданчиком для конструктивного обговорення перспектив деокупації та алгоритму дій держави для повноцінного відновлення влади, системи гарантування та захисту прав людини на звільнених територіях.