Експрацівника ДСНС Сергія Єрьоменка з Луганщини окупанти звинуватили в “шпигунстві” та утримують у Лефортові

Мешканця села Новоолександрівка Луганської області Сергія Єрьоменка еленерівці затримали 22 листопада 2022 року. Спочатку окупанти його тримали в Сєвєродонецьку, а потім перевезли до Луганського СІЗО. Наразі росіяни утримують 68-річного пенсіонера та колишнього працівника ДСНС у Лефортові в Москві. Його звинувачують за статтею №276 “шпигунство” через те, що він нібито коригував вогонь для ЗСУ.

Про це виданню ZMINA розповіла донька Сергія Єрьоменко Поліна.

Фото: Сергій Єрьоменко, сімейний архів

За її словами, після повномасштабного вторгнення подружжя Єрьоменків залишилося на окупованій території, щоб доглядати за бабусею Поліни, яка не встає з ліжка.

“Я попереджала батька, щоб він був обережний, а він мені завжди відповідав: “Та кому я потрібен! Старий дід, не бачу, не чую”, – згадує жінка.

Донька пригадує, що у квітні 2022 року еленерівці приходили до будинку Сергія з обшуком та “поспілкуватись”. Вони перевернули всю оселю, навіть перевірили кімнату, де лежала хвора бабуся. Коли окупанти побачили в шафі лейтенантську форму батька з училища, то стали себе поводити не так агресивно.

“Окупанти приходили до тата з обшуками декілька разів. Він мені про це розповів телефоном, коли був зв’язок. Ми спілкувалися майже щодня з 9-ї по 10-ту годину ранку через російський месенджер Yolla. Щоразу він мені розповідав, як у них справи, щоб я за них не хвилювалась”, – пояснює Поліна.

Вона каже, що пізніше еленерівці заселились у будинок, сусідній з батьковим.

20 листопада 2022 року Сергій повідомив Поліні, що 22-го числа поїде до Сватова купити ліки для бабусі. До міста він поїхав на машині, яку йому залишив знайомий священник. Батько мав передзвонити доньці, але так і не зробив цього. Поліна теж не змогла до нього додзвонитись.

Пізніше їй стало відомо, що, повертаючись зі Сватова, ФСБ зупинило автівку Сергія для перевірки документів біля сусіднього села Мілуватка. Того дня чоловік їхав до міста не один, а з сусідкою. Після перевірки особи представники спецслужби надягнули Єрьоменку на голову мішок та привезли додому. 

“Коли ФСБ  приїхало до їхньої оселі , вони залишили тата в автівці, а самі пішли до хати вилучати телефони. Вони не дозволили батькам ні поспілкуватися, ні попрощатися. Забравши мобілки, вони сіли у машину й повезли його у невідомому напрямку. Потім я через знайомих купувала мамі новий телефон”, – розповідає донька.

24 листопада 2022 року Сергій надіслав через телеграм Поліні голосові повідомлення, що з ним усе гаразд. Потім еленерівці прислали відео з батьком для підтвердження того, що він живий. Також написали таке повідомлення: “Він чекає від тебе допомоги, а ти нічого не робиш”.

Пізніше доньці розповів свідок, якого відпустили окупанти, що він бачив Сергія Єрьоменка у військовій комендатурі в Сєверодонецьку. Дізнавшись про те, що батько там, її рідні поїхали до міста та передали йому передачу. Приблизно через місяць, коли рідня знову хотіла передати речі, військові їм повідомили, що Єрьоменка вже там немає і про його теперішнє місце перебування їм нічого невідомо.

“Потім нам хтось розповідав, що його бачили в Луганському СІЗО. Але коли рідні туди поїхали, їм там сказали, що в них такого немає”, – додає вона.

4 липня 2023 року Поліні через телеграм зателефонував російський адвокат і сказав, що він представляє інтереси її батька. Захисник додав, що Сергій має право на дзвінок і вона може з ним поспілкуватися три хвилини. Під час розмови Єрьоменко повідомив їй, що перебуває під слідством у Лефортові в Москві. Його звинувачують за статтею №276 “шпигунство”. Крім того, чоловік поскаржився на своє здоров’я: що в нього болить стегно і він рухається за допомогою палиці, а також у нього підвищився тиск та значно погіршився зір і на одне око він зовсім не бачить. Тоді ж адвокат їй казав, що через підвищення тиску йому навіть викликали лікаря.

“Він ще запитував у мене, чи я роблю все можливе, щоб його обміняли. Я сказала, що всюди написала і все подала, але поки що мені скрізь казали чекати”, – зазначила Поліна.

Цього ж дня вона побачила в інтернеті на еленерівському ресурсі “Луганськ онлайн” відео з її батьком. На ньому він ледве рухається через проблеми зі стегном. У сюжеті окупанти розповіли про його затримання та сфабриковану справу. Під час інтерв’ю Єрьоменко нібито зізнається в тому, що він здавав їхні позиції.

“На відео батько сказав, що він усвідомлював, що міг теж постраждати, і додав: “Я народився, жив та працював в Україні. Хочу померти українським громадянином”. Я не знаю, били його чи ні”, – розповіла донька.

Як зазначає донька, на першій фотографії, яку їй надіслали окупанти, Сергій був одягнений у водолазку, флісову кофту, синій светр та джинси. Тоді ж донька помітила на водолазці пляму від крові. На відео батька показали в зеленій футболці, чорних штанах та галошах.

7 липня 2023 року Поліні зателефонував Сергій та попросив передати йому окуляри, бо він їх загубив у Луганську, і речі. Рідні Єрьоменка все, що він просив, передали (рушник, спідню білизну, постіль, цигарки, чай тощо).

Адвокат, який уперше зв’язався з жінкою, сказав, що готовий представляти батька за 345 тисяч рублів. Родина не мала таких коштів, тож замість першого адвоката призначили іншого, який наразі захищає Сергія: “Цей адвокат на контакт не йде, лише може написати. Інколи дає тату зателефонувати”. 

За словами Поліни, у вересні 2022 року бабуся померла.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.