Докази провини Коцаби є недостатніми – журналісти
Докази провини івано-франківського журналіста Руслана Коцаби, що звинувачується у державні зраді за критику мобілізації, є недостатніми.
Про це йдеться у заяві Незалежної медіа-профспілки.
“Незалежна медіа-профспілка України висловлює стурбованість рішенням суду про утримання під вартою протягом 60-ти діб івано-франківського журналіста Руслана Коцаби, якому висунуто звинувачення у державній зраді і перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України. При цьому журналістська профспілка усвідомлює, що пан Коцаба дуже часто переступав межу між професійною діяльністю і політичною активністю“, – зазначено в заяві.
У медіа-профспілці вважають, що, враховуючи, за якими статтями звинувачується Руслан Коцаба, обрання іншого запобіжного заходу було неможливим за законодавством, отже взяття під варту за формальними ознаками було правомірним.
Звернення Руслана Коцаби через ютуб, його виступи на кількох російських телеканалах містили заклики проти мобілізації, він свідомо чи несвідомо повторював тези інформаційної кампанії, що явно має скоординований характер. Але при цьому відсутні докази того, що Коцаба отримував завдання на проведення інформаційно-підривної діяльності в Україні, та не доведено наявність умислу у його діях. Також не доведено причинно-наслідковий зв’язок між висловлюваннями Коцаби та ухиленням громадян від мобілізації.
У медіа-профспілці зазначають, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях щодо порушення державами-відповідачами ст.10 Європейської конвенції захисту прав та основоположних свобод людини зазначав, що “Свобода вираження поглядів складає одну із найголовніших основ демократичного суспільства і одне із найголовніших умов розвитку суспільства (див. рішення Лінгенс проти Австрії). Із врахуванням п.2 ст.10 Конвенції , вона поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприятливо сприймаються, або вважаються не шкідливими або нейтральними, але й на такі, котрі ображають, шокують або викликають занепокоєння (див.рішення по справі “Бладет Тромсе та Стенсон проти Норвегії”).
Цей випадок, на думку медіаекспертів, створює прецедент, коли будь-якого журналіста чи громадського діяча може бути обвинувачено у державній зраді через висловлення думок, що не збігаються з офіційною позицією державної влади. Тому або має бути надано грунтовніші докази провини журналіста, або кримінальне провадження має бути припинено за відсутністю складу злочину.
