Дітей змушували дивитися відео катувань українських військових – свідок про методи мілітаризації молоді на ТОТ

Росія системно мілітаризує освіту на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), переслідує педагогів і дітей за проукраїнську позицію та використовує школи як військові об’єкти.

Про це йдеться в новому звіті БФ “Схід SOS” “Порушення міжнародного гуманітарного права у сфері освіти в Україні (лютий 2022 – травень 2025)”, презентованому 13 лютого.

Школа № 12 імені Степана Чубенка в Краматорську після російського удару двома дронами “Герань-2”, жовтень 2025 року. Фото: Краматорська МВА

Документ ґрунтується на 162 глибинних інтерв’ю з учителями, адміністрацією шкіл, батьками, дітьми та психологами й фіксує системні порушення прав дітей як на тимчасово окупованих територіях, так і в зоні активних бойових дій.

Автори звіту документують умисні напади на цивільні об’єкти, використання шкіл як військових цілей, переслідування педагогів, незаконне позбавлення волі, катування, депортацію дітей, а також насадження російських освітніх стандартів і мілітаризацію навчального процесу.

У звіті йдеться про систематичні обстріли закладів освіти, які в багатьох випадках не мали жодного військового значення та не використовувалися Збройними силами України. Такі атаки призвели до загибелі та поранень дітей і педагогів. Правозахисники розглядають цілеспрямоване знищення освітньої інфраструктури як воєнний злочин і частину ширшої стратегії терору проти цивільного населення.

Крім фізичного руйнування, дослідники фіксують трансформацію шкіл на ТОТ у простір пропаганди та військово-патріотичного виховання. Йдеться про впровадження програм, пов’язаних з підтримкою армії РФ, створення парамілітарних дитячих об’єднань, зокрема “Юнармії”, а також примусове залучення дітей до заходів, що легітимізують війну проти України.

Аналітик напряму документування БФ “Схід SOS” Назарій Луценко наголошує, що мілітаризація освіти на окупованих територіях має довготривалий і цілеспрямований характер ще з 2014 року.

“Мабуть, найбільша проблема поширюється саме на дітей, які дуже довго перебувають на ТОТ. Якщо ми говоримо про події 2022–2023 років і про дітей уже старшого шкільного віку, то це молода людина, яка вже здатна чинити опір ідеологічному насильству. Однак малолітні діти, з якими батьки боятимуться говорити, тому що дитина може щось сказати в школі, постраждають найбільше. І тут для України ціле поле для майбутньої політики – як цих дітей реінтегрувати й працювати з їхніми травмами”, – каже він.

За словами аналітика, поширені на ТОТ практики мають на меті продемонструвати “вседозволеність мілітарної культури” та можуть бути спробою підготувати дітей до майбутньої служби в армії РФ.

“Одне зі свідчень – це розповідь хлопця, який закінчив школу на ТОТ. Він розповідав, що ще до 2022 року військові або бойовики “ДНР” відвідували школи й примушували дітей спостерігати за тортурами, яким піддавали полонених українських військових. Дитина віком 9–11 років мусила спостерігати на відео, як знущаються над українським військовим”, – сказав він.

Як зазначає Луценко, окрему загрозу становлять російські підручники, за якими дітей примушують навчатися в окупації. Зокрема, підручники з предмета “Основи безпеки РФ”, які з 2024 року запроваджуються в освітній процес, а з 2025-го – масштабуються.

“У цих підручниках дітям нав’язують ідею, що в Росії є ворог, їм постійно загрожує Захід та Україна. Україну змальовують як фіктивно створену державу, яка не має права на існування, а дітей переконують, що вони є частиною російської ідентичності”, – зазначає він.

Респондент із Рубіжного Михайло Катралєєв розповів, що освітні заклади в окупації фактично перетворили на інструмент ідеологічного впливу.

“Заклади освіти, які працюють там, – це не просто школи. Окупаційна влада перетворила їх на майданчик для інтенсивної пропаганди. У нашій школі повністю вилучили підручники за українськими програмами. Дітей навчали за радянськими підручниками”, – каже він.

За його словами, у школі створили осередки “Юнармії” та інших парамілітарних організацій, де дітей змушують вивчати військову справу, розбирати й збирати автомати, користуватися дронами, а після закінчення школи – підписувати контракт зі збройними силами РФ.

Про примусовість ідеологічних занять говорить і респондент із Луганщини Іван Метрович. 

“На початку першого навчального року в окупації нам сказали, що тепер будемо вивчати все російське. Один з головних уроків – “разговоры о важном”. На нього не можна було спізнюватися, бо попередили про покарання з боку прокуратури й соціальних служб, аж до впливу на батьків”, – розповідає він.

За його словами, учням системно пояснювали, “чому Україна жахлива”, а особливо болісним стало те, що цю риторику транслювали вчителі, які раніше викладали українські предмети.

Юлія Усенко з Офісу генерального прокурора наголошує на стратегічному характері мілітаризації дитячого середовища.

“Ми знайшли стратегію “юної армії” до 2030 року. Там передбачено, що 10% “юнармійців” мають піти до резерву збройних сил Російської Федерації. І ми бачимо стрімке зростання фінансування: у 2025 році воно майже в чотири рази більше, ніж у 2021-му, – майже 71 мільярд рублів. Це великі кошти, які спрямовуються в тому числі на окуповані території”, – каже вона.

За словами Тетяни Городенської із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, кількість молоді, яка виїжджає з ТОТ і вступає до українських вишів, зменшується: якщо 2024 року це було понад 11 тисяч осіб, то торік – понад 9 тисяч.

“Державі не вистачає повної підтримки цих дітей після перетину пункту пропуску. Дитину зазвичай “підхоплюють” громадські організації, або є родичі, знайомі. Але коли дитина виїжджає сама – немає нікого, хто міг би підказати, куди піти та як оформити документи – паспорт, ідентифікаційний код. Немає паспорта чи коду – дитина не може отримати допомогу від міжнародних організацій чи від держави”, – пояснює вона.

Правозахисниця та менеджерка освітніх програм БФ “Схід SOS” Юлія Кішенко наголосила, що роботу над реінтеграційною політикою слід починати до завершення війни. Вона підкреслила, що діти й молодь, які залишилися на ТОТ, – це громадяни України та частина її демографічного ресурсу. 

“Не чекаючи завершення війни, ми маємо відпрацьовувати програми й оновлювати нормативно-правові акти. Основний наказ щодо вступу дітей із ТОТ був створений ще до повномасштабного вторгнення й потребує допрацювання. Діти й молодь, які залишилися на тимчасово окупованій території, – це наші громадяни, наш демографічний ресурс, частина суспільства, яка має бути включена в усі процеси розвитку”, – підкреслює вона.

У звіті також задокументовано випадки так званої прихованої депортації дітей під виглядом евакуації із зони бойових дій. Після смерті батьків дітей можуть скеровувати до інституційних закладів на території РФ, де вони піддаються ідеологічному впливу. Окремий розділ присвячено переслідуванню українських педагогів, які проходять фільтраційні заходи, зазнають незаконного позбавлення волі, допитів і психологічного тиску без доступу до правової допомоги.

Ознайомитися з повним текстом звіту можна за посиланням.

Нагадаємо, раніше правозахисники заявили, що молоді люди, які не мають документів для підтвердження українського громадянства, стикаються щонайменше з чотирма ключовими перепонами під час виїзду з тимчасово окупованих територій. Це, зокрема, відсутність доступної інформації про шляхи виїзду з ТОТ, неможливість отримати посвідчення на повернення (“білого паспорта”) в консульстві, довгі терміни оформлення українських документів та недоступність грошового забезпечення на період очікування таких документів.