Комісія з розслідування ООН визнала воєнними злочинами депортації та переміщення українців на окупованих територіях Запорізької області
Російська окупаційна влада вчинила депортації та переміщення як воєнні злочини на окупованих територіях Запорізької області, звинувативши депортованих у діяльності проти РФ або визнавши їх іноземними громадянами чи особами без громадянства.
Про це йдеться у звіті Незалежної міжнародної комісії з розслідування щодо України, представленому Раді прав людини ООН.
Колаж: 24 канал“Незаконна депортація або переміщення цивільних осіб, визнаних особами, що перебувають під захистом згідно з міжнародним правом, до іншої держави або в інше місце є воєнним злочином”, – підкреслили у звіті.
У випадках, що розслідувала комісія, російська влада переміщувала або депортувала цивільних за межі окупованих територій, звинувативши їх у діяльності проти РФ або визнавши їх іноземними громадянами чи особами без громадянства. Це дозволило правозахисникам зробити висновок, що окупаційна влада вчинила депортації та переміщення як воєнні злочини на окупованих територіях Запорізької області.
Водночас комісія встановила, що в обох типах ситуацій російська влада неодноразово вчиняла такі дії протягом тривалих періодів, тобто вони були систематичними.
Докази свідчать про те, що різні російські установи, включно з високопосадовцями, діяли організовано та скоординовано і, отже, здійснювали переміщення та депортації відповідно до державної політики.
“Примітно, що призначений Росією “губернатор” окупованих районів Запорізької області Євгеній Балицький видав указ, який передбачає вислання, та відкрито визнавав такі дії”, – підкреслили у звіті.
У випадках, коли представники окупаційної влади конфіскували документи, що посвідчують особу жертв, вони примусово створювали умови для подання заявок на отримання російських паспортів. Це суперечить нормам міжнародного гуманітарного права.
У звіті комісії нагадали: указ РФ від 20 березня 2025 року містить норму про те, що громадяни України, які “не мають законних підстав для перебування (проживання) в Російській Федерації”, повинні залишити територію до 10 вересня 2025 року або узаконити свій легальний статус.
На практиці це вимагає від них отримання російських документів, що посвідчують особу, або виїзду.
“Це викликає додаткове занепокоєння. Дії злочинців завдали жертвам сильного психічного болю та страждань і є нелюдським поводженням як воєнним злочином та порушенням прав людини”, – наголосили правозахисники.
Позбавлення волі, застосування насильства або погроз насильством, відсутність справжнього судового процесу, розлучення із сім’ями також є порушеннями прав людини, нагадали у звіті.
У комісії уточнили, що у 2022 та 2023 роках російська влада на окупованих територіях Запорізької області неодноразово переміщувала дорослих цивільних осіб на території, які перебувають під контролем українського уряду, через контрольно-пропускний пункт Василівка. На КПП російські військові зачитували наказ, адресований жертвам, про переміщення як покарання за ймовірну діяльність проти РФ. Російська преса та телеграм-канали поширили численні відео, фотографії та статті, що показували перевезення.
Під час опитування жертви депортації свідчили, що перевезення відбувалися в примусовому та небезпечному середовищі. Так, один з потерпілих повідомив, що російський офіцер сказав йому триматися ближче до канави, зауваживши: “Ми не хочемо нести тебе, коли тебе застрелять”, щоб налякати його, а потім наказав йому йти далі.
Жертвам доводилося йти через “сіру зону” в середньому від 10 до 15 км, щоб дістатися території, що перебуває під контролем українського уряду, в оперативній зоні з мінами, окопами, пострілами та обстрілами поблизу. Деякі з депортованих зникли безвісти після переміщення.
У кількох випадках російська влада інсценувала переміщення, але замість цього перевозила жертв до підконтрольних РФ населених пунктів та залучала їх до примусової праці.
У 2024 та 2025 роках російська влада на окупованих територіях Запорізької області координувала дії з депортації цивільних дорослих чоловіків та жінок до Грузії через Російську Федерацію. Їх звинувачували, зокрема, у відмові співпрацювати з російською владою, зачитували або вручали накази про депортацію із забороною “в’їзду до Російської Федерації” в середньому від 20 до 40 років. Потім російська влада перевозила жертв до прикордонного переходу Верхній Ларс між РФ і Грузією та наказувала їм перетнути кордон.
Перевезенням або депортаціям передували арешти, затримання, різні форми насильства, іноді включно з тортурами, обшуками, конфіскацією документів та майна.
У комісії зазначили, що окупаційна російська влада, яка здійснювала депортації та перевезення, часто повідомляла жертвам дуже коротко або взагалі не повідомляла про майбутнє видворення, не даючи їм можливості зібрати речі чи навіть зателефонувати своїм родинам перед тим, як їх забрали.
Документи, що посвідчують особу, жертвам зазвичай повертали під час перевезення або депортації, але не завжди. У деяких ситуаціях паспорти конфісковували разом із ключами від домівок, автомобілів і телефонами. Жертви депортацій та переміщень розповідали про травматичний характер необхідності починати своє життя з нуля.
Усі жертви висловили серйозну стурбованість за свої родини на окупованих територіях України, з якими вони мають лише рідкісні або непрямі контакти з міркувань безпеки.
Деякі жертви дізналися, що російська влада привласнила їхнє житло або визнала його “безгосподарним”. Вони не можуть оскаржити таке рішення, оскільки це вимагатиме поїздки на окуповану територію, з якої їх було депортовано або переміщено без права повернення.
Схожі методи Центр прав людини ZMINA задокументував у звіті про порушення прав людини росіянами під час окупації Куп’янська Харківської області 27 лютого – 10 вересня 2022 року. Тоді окупанти масово затримували людей і тримали їх, зокрема, в ізоляторі тимчасового тримання районного відділку поліції.
Представники РФ намагались отримати інформацію щодо військової служби затриманих або їхніх родичів, щодо інших колишніх військовослужбовців у громаді, учасників АТО / ООС, чинних членів територіальної оборони або руху спротиву, тих, хто передає інформацію ЗСУ. Також вони ставили запитання щодо наявності та місць зберігання зброї, щодо інших членів громади з проукраїнською позицією. Крім того, представники РФ схиляли утримуваних до доносництва.
Групу затриманих окупанти звільнили з ІТТ через “видворення”. Самі жертви зазначили, що причиною їм назвали те, що вони є “шпигунами”. Так, 15 серпня 2022 року представники РФ посеред ночі зібрали 10 утримуваних (дев’ятьох чоловіків та одну жінку), видали речі, одягнули на голови пакети, які перемотали скотчем, зв’язали стяжками руки та помістили всіх в автобус.
Утримуваних вивезли до Печенізького водосховища, де оголосили, що їм усім заборонено в’їзд на “звільнену територію” (територію, підконтрольну РФ) на 25 років під загрозою розстрілу. Дали всім 40 секунд на те, щоб вибігти з автобуса після того, як їм звільнять руки, і наказали переходити на інший бік дамби.
Після того як утримувані вибігли з автобуса, їх залишили без їжі та води біля водосховища. До підконтрольної уряду України території вони дісталися самостійно.
