Чи дискримінують жінок в Україні? В ООН слухають два звіти – урядовий та громадський (оновлено)
На 66-й сесії Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, яка проходить 13-14 лютого року в Женеві (Швейцарія), Україна звітує про подолання дискримінації в країні.
На розгляд Комітету представлені звіт уряду України та альтернативний звіт, складений за участі громадських організацій.
Як повідомляє прес-служба Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у сесії бере участь представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності Аксана Філіпішина.
За її словами, за останні 6 років, з моменту попереднього звіту України у Комітеті, ситуація у сфері дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні змінилася не суттєво.
“На підставі даних загальнонаціонального дослідження можна зазначити, що незнання законодавства є однією з причин того, що жінки, які зазнали дискримінації за ознакою статі, не звертаються до органів державної влади за захистом своїх прав”, – зазначила Філіпішина під час свого виступу перед членами Комітету ООН.
Вона наголосила також на тому, що залишається низькою кількість звернень до омбудсмана України з питань рівності прав і свобод незалежно від статі. Упродовж 2016 року надійшло лише 7 звернень, що стосувалися рівності прав жінок і чоловіків, зокрема, щодо створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати роботу з материнством; дискримінації за ознакою статі при прийомі на роботу, а також просуванні по роботі; дискримінації жінок-поліцейських під час несення ними служби, а також дискримінаційного висвітлення інформації стосовно жінок-військовослужбовців.
Як повідомила Філіпішина, актуальною проблемою в Україні залишається збереження ґендерних диспропорцій в оплаті праці (за даними Державної служби статистики України, за 9 місяців 2016 року рівень середньомісячної заробітної плати жінок був на 25,7% нижчий, ніж рівень середньомісячної заробітної плати чоловіків).
Під час свого виступу представник Уповноваженого торкнулася і питання порушення прав жінок у зв’язку з насильством у сім’ї.
Так, у 2016 році до омбудсмана України надходили звернення від жінок щодо захисту від насильства в сім’ї, в тому числі, неналежного реагування органами поліції на випадки насильства. Також не завжди жінки-жертви насильства в сім’ї належним чином поінформовані про види комплексної допомоги (психологічних, соціальних, медичних або інформаційних послуг), які вони можуть отримати у випадку насильства в сім’ї. Відсутні в Україні й спеціалізовані заклади для надання цілодобової комплексної допомоги жінкам-жертвам у випадку насильства в сім’ї.
Частково такі функції здійснюють центри соціально-психологічної допомоги, яких в Україні 19. Однак на фоні більше ніж 85 тис. звернень від жінок щодо насильства в сім’ї, відображених у відомчій статистиці Міністерства соціальної політики України, така кількість центрів не може забезпечити ефективну реабілітацію жінкам для подолання наслідків насильства.
Філіпішина висловила сподівання, що якнайшвидша ратифікація парламентом України Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашнього насильства і боротьбу з цими явищами, а також її подальша реалізація стане запорукою боротьби з насильством щодо жінок незалежно від того, чи відбувається це в суспільному, а чи в приватному житті.
Водночас, голова громадської організації “Інсайт” Олена Шевченко у Фейсбуці повідомляє про питання Комітету до урядової делегації.
“Ми знаємо, що під час обговорення в парламенті з тексту закону про домашнє насильство і Стамбульської конвенції були прибрані терміни “ґендер”, “сексуальна орієнтація” і “ґендерне насильство”. Питання: що ви збираєтеся зробити, щоб Конвенція була ратифікована повністю, в повному обсязі і коли точно це станеться? Дайте нам терміни”, – цитує Шевченко питання представниці Комітету Рут Гальперін-Каддарі.
За словами Шевченко, відносно конкретну відповідь на це питання дала представник урядової делегації, заступник міністра соціальної політики Наталія Федорович.
“Ми ведемо дискусію на рахунок того, що там писати “ґендер” чи “стать”. Ось і все. Але вона буде ратифікована”, – каже Федорович.
Крім того, урядову делегацію запитали, що в Україні комерційний секс є адміністративно караним проступком, а користування сексуальними послугами не карається законом. Через це більшість жінок, які надають послуги комерційного сексу, зазнають переслідування з боку поліції.
На питання, чи планує уряд внести зміни у законодавство з метою прибирання відповідальності за зайняття проституцією та криміналізацію користування сексуальними послугами, заступник міністра юстиції Сергій Петухов відповів: “Наразі таких конкретних пропозицій немає, це питання є чутливим і стосується моральних устоїв в суспільстві, а, отже, потребує, передусім, широкого обговорення та інформування населення про ситуацію жінок, які надають сексуальні послуги”.
Чимало питань до уряду стосувалося про злочини на ґрунті ненависті до ЛГБТ та про законодавчий захист. Урядова делегація інформувала країни ООН про зміни до законодавства про дискримінацію, зокрема, зміни до Кодексу законів про працю щодо заборони дискримінації за сексуальною орієнтацією та ґендерною ідентичністю, розслідування злочинів на ґрунті ненависті, включення питання про недискримінацію до курсу підготовки суддів та поліцейських.
Зокрема, Сергій Петухов додав: “На жаль, важливим негативним фактором у дискусії про права ЛГБТ є російська пропаганда, яка свідомо провокує негативне ставлення до ЛГБТ-спільноти, поширює неправдиву інформацію про примушування до гомосексуальних відносин дітей у Європі та взагалі називає країни Європейського Союзу “Гейропою”. Ця російська пропаганда ускладнює фахову дискусію в суспільстві щодо необхідності дотримання прав ЛГБТ спільноти”.
