Через катування струмом у полоні в херсонської посадовиці Ольги Черняк стався серцевий напад

Сім’ю Черняків – матір, батька та сина – росіяни викрали з їхньої херсонської квартири в серпні 2022 року. Того ж дня їх відвезли до ізолятора тимчасового тримання. Сина відпустили через 15 днів, батька через 30, а матір і досі не випустили. Її тримають у поліцейському відділку в смт Новотроїцьке.

Про це Медійній ініціативі за права людини розповів чоловік Ольги Черняк Ігор.

Подружжя Черняків

За його словами, у серпні 2022 року до квартири Черняків уночі зайшли 10 озброєних людей у балаклавах. Це були представники так званої окупаційної “військової поліції”. Двоє з них були одягнені в цивільні куртки, під якими був однострій.

Ігор та Ольга Черняк були посадовцями та працювали в органах місцевої влади. Тож, коли до них прийшли, одразу почали ховати ділову документацію. Ігорю також вдалося швидко сховати телефон, але Ольга цього зробити не встигла.

Двоє “поліцейських” почали одразу обшукувати квартиру. Ігоря та Ольгу разом з 19-річним сином вивели надвір.

Пізніше з’ясувалося, що до них прийшли через донос сусідки, яка мешкала поруч з батьками Ольги. Жінка поскаржилася на них через земельну ділянку, яку вони не могли поділити. Про те, що вони посадовці, окупанти не знали й виявили це лише під час обшуку.

“Ті люди хотіли відібрати землю в батьків дружини, а коли не вдалося, вирішили зробити “добру справу” для російських окупантів і написали донос. До того ж племінник Олі служив у ЗСУ, вона листувалася з ним. Тому росіяни згустили фарби: мовляв, ми працюємо коригувальниками”, – розповів Ігор.

Після обшуків родину повезли до херсонського ізолятора тимчасового тримання (вул. Теплоенергетиків, 3). Усіх трьох розмістили в одиночних камерах. Потім двоє наглядачів, застосувавши до Ігоря електрошокер, затягнули його на другий поверх. Там його почали жорстоко бити кулаками, палицями та прикладами. Чоловіка весь час запитували про те, кому він та його дружина передають інформацію. Одного з кривдників звали Андрій, імені іншого Ігор не знає, але добре запам’ятав його обличчя.

Наступного дня в Ігоря взяли відбитки пальців. На допит до іншої кімнати чоловіка відвели третього дня. Там йому сказали, що інші члени родини все розповіли, тому немає жодного сенсу щось приховувати. Але він вважав, що це лише маніпулювання і не більше.

Ігоря та сімох інших людей утримували в камері, яка була розрахована на чотирьох. На прогулянки в’язнів не виводили. Вночі наглядачі стукали у двері, щоб в’язні прокидалися та кричали “слава Росії, слава Путіну, слава Шойгу“. Вдень чоловіків змушували вчити напам’ять гімн Росії. Якщо хтось це робив погано, його карали. Під час допиту всіх чоловіків, за словами Ігоря, постійно били:

“Один чоловік похилого віку був перевізником. Його витягли з машини, машину забрали. Розповідав, що одну добу його тримали у відділку поліції на Маяковського, де в камері було 24 людини – спали стоячи. Коли його перевезли до нас, то за весь час лише один раз водили на допит. А коли мене звільнили, він ще залишався там”.

Згодом Ігоря припинили водити на допити. Востаннє росіяни провели з ним “бесіду” перед тим, як відпустити. Тоді йому сказали, що його відпустять, але після цього він має прийти ще на один допит. Якщо він цього не зробить, то його рідним “буде погано”.

Ігор Черняк після повернення з полону

Чоловіка протримали у в’язниці 30 днів. За цей час його фізичний стан значно погіршився: вага зменшилася на 15 кілограмів, погіршилася пам’ять та з’явилися проблеми з концентрацією уваги. Вже на волі він дізнався, що сина відпустили через 15 днів після затримання. Звільнившись, Ігор одразу прийшов до ІТТ та запитав про дружину, але росіяни нічого про неї не повідомили.

Пізніше він дізнався від жінок, яких звільнили з полону, що під час відступу окупантів з Херсона Ольгу відвезли до поліцейського відділку в смт Новотроїцьке. Зазвичай там утримували жінок, яких викрали в Херсоні. Умови утримування там є набагато гіршими, ніж в Херсонському ІТТ, але “ув’язнених” водночас періодично виводили на прогулянку.

За словами Ігоря, у Ольги стався серцевий напад через катування електрострумом. Оскільки у відділку відсутній медичний персонал, першу допомогу жінці надавав лікар, якого росіяни тримали в тій самій в’язниці. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, жінку продовжують тримати в полоні, висуваючи їй фейкові звинувачення.

“Розказували, мовляв, вона передавала відомості ЗСУ. Коли ми жили під окупацією, ЗСУ завдавали ударів по деяких об’єктах росіян. Їм потрібно було знайти винних, тому вони почали пов’язувати якісь переписки з цими обстрілами”.

Співкамерниці повідомили Ігорю, що окупанти також питали Ольгу про роботу її чоловіка та племінника. Про останнього їм розповіла жінка, яка написала наклеп.

Ігор не може отримати від Росії жодного підтвердження про незаконне утримування Ольги на окупованій території. Міжнародні організації, такі як Міжнародний комітет Червоного Хреста та робоча група ООН, теж не можуть нічим допомогти. Ігор з нетерпінням очікує наступних обмінів та сподівається, що росіяни таки почнуть відпускати цивільних.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду, тощо для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.