Через безпідставні побоювання менш ніж 1% гуманітарної допомоги від міжнародних організацій надходить напряму українським організаціям – дослідження
Після трьох років з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну міжнародні організації продовжують утримувати монополію на фінансування гуманітарного реагування, управлінські процеси та формування політики в цій сфері. Попри міжнародні зобов’язання локалізувати гуманітарну допомогу та очевидну економічну ефективність, менш ніж 1% з майже $10 млрд фінансування гуманітарної допомоги, відстежуваного ООН, було спрямовано безпосередньо місцевим і національним неурядовим організаціям (М/ННУО) в Україні.
Про це йдеться в Щорічному опитуванні щодо стану локалізації в Україні за 2024 рік, проведеному благодійним фондом “Схід SOS”, міжнародною неурядовою організацією Refugees International та підтримане Центром філантропії катастроф (Center for Disaster Philanthropy, CDP).
Донори вважають М/ННУО більш ризикованими партнерами та називають це однією з основних причин стримування прямої підтримки. Утім, нове опитування показало, що жоден із 32 донорів, МНУО та агентств ООН, які брали в ньому участь, не повідомив про суттєві та підтверджені випадки корупції з боку українських партнерів.
“Вперше ми отримали дані, які демонструють, що українські гуманітарні організації руйнують стереотипи щодо корупції та протидіють її реальним фактам у своїй країні, – зазначив Ніколас Ное, старший радник Refugees International. – Гуманітарне реагування в Україні зараз піддається, ймовірно, найбільшій кількості моніторингів та аудитів у сучасній історії, адже лише через очолювані міжнародними структурами механізми допомоги було надано майже $10 млрд. Наше дослідження не виявило суттєвих і підтверджених випадків корупції серед українських партнерів, що має спонукати донорів посилити підтримку українських гуманітарних організацій і надати їм більше прямого фінансування у 2025 році”.
У “Схід SOS” зауважують, що українські гуманітарні організації дедалі більше розчаровуються, оскільки реформи локалізації залишаються значною мірою нереалізованими попри підписані міжнародні зобов’язання та повне усвідомлення міжнародними гуманітарними організаціями та донорами нагальної потреби в змінах.
Міжнародні організації, які займаються наданням гуманітарної допомоги, визнають, що М/ННУО виконують більшу частину роботи з надання допомоги на передовій, але отримують меншу частину фінансування.
Міжнародні респонденти знають, які положення та практики є вкрай важливими для локалізації, але більшість із них не змінила формалізованих письмово політик і підходів до моніторингу.
Опитування виявило, що більшість донорів намагається фінансувати М/ННУО напряму, але прогрес є обмеженим. Також більшість донорів не відстежують ключові показники партнерства серед грантоотримувачів.
Активно створюються плани та команди з локалізації, але М/ННУО часто не залучаються до розроблення стратегій локалізації.
Як відомо, пряме фінансування М/ННУО загальновизнано як украй важливе для поліпшення гуманітарного реагування в усьому світі. Це дозволяє уникнути порівняно дорогих і заплутаних шляхів через посередників, як-от агентства ООН і міжнародні НУО, а також передає лідерство тим, хто найкраще розуміє локальний контекст: місцевим і національним гуманітарним організаціям.
У “Схід SOS” також пояснюють, що пряме фінансування від донорів водночас підвищує стійкість і стабільність М/ННУО, надаючи їм більше коштів для покриття накладних витрат і зміцнюючи довгострокову спроможність. Це також допомагає гарантувати, що місцеві та національні гуманітарні організації зможуть продовжувати свою діяльність навіть після зменшення обсягів міжнародної допомоги.
“Українські гуманітарні організації ефективно працюють як на місцевому, так і на національному рівні, – пояснила Юлія Матвійчук, координаторка напряму правозахисту БФ “Схід SOS”. – 60% опитаних М/ННУО працюють у більшості областей, усі вони регулярно співпрацюють з міжнародними партнерами. Недостатня гнучкість міжнародних структур, бюрократія та обмежений вплив НГО на програми ставлять під загрозу ефективність допомоги”.
Юлія Матвійчук“Настав час посилити роль українських організацій: розвивати партнерства, будувати прозорі антикорупційні системи та забезпечити умови, щоб українські польові НУО очолювали розроблення та впровадження програм, а також формування загальної стратегії. Адже саме вони найкраще розуміють контекст і реальні потреби людей на місцях. Локалізація не тренд, а критична необхідність, якщо ми прагнемо сталих змін”, – додала правозахисниця.
Напередодні правозахисниця “Схід SOS” Юлія Матвійчук заявила, що в системі евакуації громадян з території ведення бойових дій та прифронтової території виникла так звана невидима для держави категорія громадян, зокрема старші особи, які потребують стаціонарного догляду. Вони залишаються без належної підтримки держави.
Раніше правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік.
Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, закликала Кабінет Міністрів забезпечити підготовку місць для розміщення евакуйованих представників маломобільних груп населення, зокрема осіб з інвалідністю та осіб старшого віку.
Правозахисники коаліції пояснюють, що під час широкомасштабної збройної агресії проти України актуалізувалися питання щодо створення умов для евакуації цивільного населення з територій, наближених до зони ведення бойових дій, а також із ТОТ.
Наразі благодійні фонди та громадські організації вичерпують власні ресурси щодо пошуку та підготовки приміщень, подальшого розміщення осіб з інвалідністю та осіб старшого віку. А обласні військові адміністрації надають відповіді, що в регіоні місця або закінчуються, або відсутні.
Отже, необхідно підготувати приміщення та персонал для постійного догляду за особами старшого віку й особами з інвалідністю, які були евакуйовані із зони ведення бойових дій, та забезпечити доступ до них тим, хто здійснює евакуацію цивільного населення з районів ведення бойових дій.
