Більшість незалежних журналістів залишили Донецьк – правозахисники

До журналістів застосовують погрози і насильство як сепаратисти, так і в деяких випадках – представники українських добровольчих батальйонів.

Про це йдеться у звіті за результатами моніторингового візиту Української Гельсінської спілки з прав людини за тематикою “Свобода слова в зоні АТО”.

Правозахисники відвідали Краматорськ, Костянтинівку та Маріуполь Донецької області 15-19 вересня та зустрілися з працівниками місцевих видань.

Зокрема, Олена Малютіна, що працює в Донецькій телерадіокомпанії, яка переїхала з Донецька до Краматорська, у 2014 році була начальником управління інформації при Донецькій ОДА. Вона розповіла, що у березні 2014 року захопили великий комплекс у Донецьку, де було розміщено кілька видань – “Донбас”, “Вечерний Донецк” та інші. Було декілька нападів на незалежних журналістів, кількох головних редакторів забирали “для бесіди”. Дехто повернувся до Донецька, але практично всі виїхали в різний час.

У Горлівці було декілька спроб захоплення газет, тепер вони належать “ДНР”. У Дебальцевому було обговорено питання щодо зняття головного редактора, оскільки вона зайняла сильну позицію і потім виїхала з міста. У Слов’янську головний редактор газети декілька днів перебував у сепаратистів в Донецьку. Журналіста з ТРК “Донбас” влітку утримували в підвалі. 

“За мною приходили двічі. Вперше мені пощастило – я була на виїзді, а вдруге, 25 липня, тоді забрали мого колегу, директора департаменту внутрішньої політики, мені пощастило вдруге. Я їхала з Маріуполя, коли моя співробітниця була на роботі, зателефонувала і сказала, що приходили по мене. Забрали все. Я тоді так і не повернулася. До того ми частково працювали дистанційно, частково приходили на роботу. Після цього не з’являлися в будівлі. Але працювали до останнього“, – розповіла Олена Малютіна.

Правозахисники відзначають, що всі журналісти, з якими їм довелося поспілкуватися, розповідали про вплив під час окупації з боку незаконних озброєних формувань – частіше за все погрози і втручання в журналістську діяльність. Крім того, існували такі способи впливу як напади, обшуки, погрози щодо родини. Переважна більшість журналістів виїхала з окупованої території, а ті, хто залишилися, не відчували особистої безпеки та користувалися принципом “самоцензури”.

“Після повернення тимчасово окупованих територій під контроль України, за повідомленням журналістів, в зоні конфлікту вони не завжди в змозі реалізувати свободу слова в повній мірі. Деякі повідомляють про телефонні погрози, погрози в соцмережах щодо незадоволення змістом публікацій, посилаються на те, що в органах влади до даного часу працюють особи, які співпрацювали із сепаратистами. Більшість журналістів не довіряє здатності правоохоронних органів забезпечити їхню безпеку. На даний час практично всі ЗМІ зазнають економічних труднощів, отже стають дуже вразливі для економічного тиску“, – зазначають правозахисники.

Крім того, за іхніми словами, на адресу журналістів, критично налаштованих щодо української влади, АТО, ВСУ та добровольчого руху, в окремих випадках застосовуються викрадення, побиття, погрози застосуванням фізичної сили з боку українських добровольчих батальйонів, громадських активістів, осіб з особливим уявленням щодо справедливості.