Понад 45% студентів стикалися із сексизмом та домаганнями у вишах – опитування 

45,5% студентів і студенток українських вишів чули від викладачів чи адміністрації сексистські вислови та стикалися із сексуальними домаганнями. 

Такими є результати анонімного інтернет-опитування студентів і студенток вищих навчальних закладів України щодо випадків сексуальних домагань, сексизму та інших видів дискримінації в студентському середовищі. Аналіз проводила Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем”.  

Автори опитування зазначають, що в ньому взяли участь 216 студентів та студенток, з яких останні становили 93,8%. Утім, вони розповідали не лише про себе, а й про знайомих, зокрема і про домагання стосовно хлопців.

Найбільше до анкетування долучилися студенти і студентки з Києва та Київської області, а також із Львівської, Вінницької й Запорізької областей. 

У дослідженні йдеться, що найчастіше опитані скаржилися на сексизм у ставленні викладачів до студенток: “Викладачі часто дозволяють собі коментарі стосовно зовнішнього вигляду студенток та їхньої мотивації навчання (знайти чоловіка, вийти заміж), а також “жартують”, транслюючи стереотипні та сексистські твердження стосовно жінок – про те, що “час іде”, й те, що жінки використовують секс для покращення свого становища”.  

Згідно з опитуванням, абсолютна більшість випадків, про які казали респонденти, ставали відомими адміністрації закладів. Утім, більшість цих історій не мала продовження у вигляді санкцій щодо кривдників. 

Свідчення учасників опитування щодо сексуальних домагань поділилися на два типи – натяки із сексуальним підґрунтям та прямі пропозиції. 

Так, зауважують автори опитування, близько половини відповідей респондентів стосувалися відомих їм випадків, коли викладачі запрошували студенток на каву, під час зустрічі натякаючи на секс, пропонували в такий спосіб покращити успішність.  

Студентки з медичних вишів писали про випадки, коли певні процедури викладачі хотіли показувати лише на дівчатах, обґрунтовуючи це тим, що “приємно торкатися до красивої дівчини”. 

Інша частина відповідей свідчила про прямі фізичні домагання, насильні поцілунки, доторки та обійми:

“У більшості випадків це відбувалося безпосередньо в навчальному закладі, але були випадки, коли кривдники переслідували жертв і поза межами закладу, наприклад дорогою додому”. 

У дослідженні підсумовують, що половина респондентів не знає, куди звертатись у разі сексуальних домагань. З тих, що дали відповіді, більшість пропонувала звертатися до поліції, проте частина зауважила, що не бачить у цьому перспектив. 

Водночас абсолютна більшість опитаних заявила, що готова реагувати на випадки сексуальних домагань щодо себе – давати відсіч, обурюватися, давати сигнали, а в окремих випадках звертатися до адміністрації закладів та поліції.

На основі опитування “ЮрФем” виробила низку рекомендацій для покращення ситуації. Зокрема, організація пропонує визначити орган або осіб, відповідальних за питання протидії та запобігання сексуальним домаганням і сексуальному насильству, розробити механізм звернення по юридичну допомогу та створити закриту спільноту підтримки у вишах.