Білі простирадла, саморобні блокпости та “сарафанне радіо”: як українці виживали на початку повномасштабної війни – звіт

Від початку повномасштабної війни Росії проти України цивільне населення відшукувало нові для себе стратегії виживання в умовах бойових дій. Часто люди не були досить готові до збройних дій, тож вони об’єднувалися з близькими, сусідами, а іноді й з незнайомцями, щоб вижити.

Українці випробували десятки різних способів порятунку, проте наразі важко сказати, які з них працюють найкраще. Проблемою цього є насамперед невибіркові атаки Росії та непрогнозована поведінка російських військових.

Про це йдеться у звіті Центру з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту (CIVIC) “Самозахист в дії: як цивільне населення України протистояло загрозам на початку повномасштабного російського вторгнення”.

CIVIC визначив три великі категорії практик самозахисту цивільного населення в Україні: під час евакуації, під час бомбардування та в умовах російської окупації. Водночас експерти зазначають, що часто одні й ті самі методи порятунку люди застосовували в різних ситуаціях. Це, наприклад, об’єднання в групи чи маркування себе як цивільних. 

Часто люди, що наважувалися на евакуацію, об’єднувались із сусідами, близькими чи навіть незнайомими людьми. Велика кількість людей, що виїжджала разом, давала відчуття безпеки, зазначають у CIVIC. 

Так, серед опитаних була жінка, що намагалася евакуювати свою доньку. Вона вибігла на дорогу та намагалася зупинити будь-яку машину. Зрештою вона посадила доньку в авто до незнайомих людей. 

“Часто це був єдиний спосіб для людей виїхати або дістатися до офіційних пунктів евакуації, таких як залізничні станції, якщо вони не мали власного транспорту або якщо вони спочатку вирішили залишитися вдома, а пізніше передумали”, – пояснюють у CIVIC.

Однією з найбільших проблем організації самозахисту цивільного населення виявилася неготовність до повномасштабного вторгнення. Це призвело до того, що люди виїжджали, не знаючи, куди їдуть. Вони брали із собою не досить речей, продуктів, ліків, бо думали, що їдуть ненадовго.

Не готові були й укриття, наприклад. Як наслідок, люди були змушені  передусім розчищати та приводити до ладу сховища. 

Цивільні робили спільні запаси їжі, води, медикаментів, батарейок та зарядних пристроїв. Респонденти також розповідали CIVIC, як люди приносили в спільне користування до підвалів дитячі іграшки та книжки.

Загалом великою мірою покладалися на спільні матеріальні ресурси та спільний досвід, йдеться у звіті CIVIC. 

У багатоквартирних будинках чи навіть у кварталах, за словами опитаних, мешканці самоорганізовувалися, щоб допомагати літнім сусідам, людям з інвалідністю чи з тяжкими захворюваннями. 

“Часто люди робили це, не чекаючи відшкодування та наражаючи себе на додатковий ризик, оскільки потрібно було стояти на вулиці в довгих чергах у той час, як міг початися обстріл”, – зазначають експерти CIVIC. 

Люди зазвичай брали більше товарів, ніж їм було треба, – решту розподіляли між рідними, сусідами чи відносили до укриття. Вони використовували месенджери, соцмережі та “сарафанне радіо”, щоб повідомляти про надлишок чогось у себе або про появу тих чи тих товарів у магазинах.

Цивільні нерідко створювали тимчасові волонтерські патрулі, які мали захищати будинки від мародерів. Також вони намагалися виявляти російських диверсантів. Зокрема, за словами опитаних, патрулі звертали увагу на невідомих осіб та повідомляли про них територіальній обороні.

Подібні самоорганізовані загони цивільні створювали й в окупації. Вони патрулювали вулиці та попереджували місцевих про пересування чи наближення росіян. 

“Часом такі патрулі допомагали барикадувати підвали зсередини та будувати контрольно-пропускні пункти, щоб стримати чи запобігти проникненню російських солдатів в укриття цивільних”, – йдеться у звіті.

Значна частина респондентів розповідала, що на початку повномасштабної війни вони намагалися не залишати приміщення надто часто. Це, зокрема, було пов’язане з невибірковістю російських атак. Обстріли цивільної інфраструктури зробили небезпечними навіть такі елементарні практики виживання, як похід по продукти, ліки чи воду.

На вулиці зазвичай опитані уникали відкритих просторів і будівель зі скляними панелями, ходили невеликими вулицями та трималися ближче до бетонних конструкцій.

Опитані українці, що перебували в окупації, намагалися не “провокувати” росіян – поводилися спокійно, виконували їхні вказівки, говорили за можливості російською. 

В інтерв’ю CIVIC люди також зазначали, що, коли вони по “сарафанному радіо” чули про наближення російських військових, вони видаляли всі фотографії та відео з телефонів, “щоб солдати не змогли знайти щось, що вони могли б розцінити як “співпрацю” з українською владою”. 

Однією з найпоширеніших практик рятування, згідно зі звітом, було позначання себе як цивільного населення. Для цього люди писали на своїх автівках та будинках “Люди”, “Діти”. На руки часто вішали білі стрічки. Одна з опитуваних розповіла, як вирізала отвори для рук та голови в білих простирадлах, щоб одягнути своїх дітей. 

Водночас інші опитувані заявляли, що спеціально відмовлялися від будь-яких позначок, адже, за їхніми словами, росіяни спеціально цілилися в цивільних.

“Стріляли в людей навіть тоді, коли вся машина з усіх боків мала написи “Діти”. Їм просто було байдуже. Це просто ще більше привертало їхню увагу”, – розповів один з опитуваних.

Подібне зауважував і інший респондент:

“Коли ми йшли, то побачили людей, одягнених точно так само – у простирадла [що вказує на їхній цивільний статус], і їх убили. Тому навряд чи це когось урятувало”. 

Те, що люди не могли зрозуміти, як конкретно їм поводитися, щоб залишитися живими, викликало в багатьох опитаних відчуття, що їхні практики самозахисту все одно не працюють, зазначають у CIVIC.

“Вони часто приписували своє виживання “удачі, як у картковій грі”, а не якимось конкретним методам самозахисту”, – йдеться у звіті. 

З часом цивільні стають менш чутливими до небезпек, зауважують експерти. Як наслідок, вони почали відмовлятися від багатьох захисних практик, зокрема перебування в укриттях.

У звіті CIVIC наголошує, що українцям важливо не просто не забувати про правила самозахисту, а й вчитися нових технік від тих, хто вже пережив подібні досвіди.

Звіт “Самозахист в дії: як цивільне населення України протистояло загрозам на початку повномасштабного російського вторгнення” ґрунтується на даних, що Центр з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту (CIVIC) отримав через інтерв’ю. Експерти опитали 45 цивільних, а також військових, журналістів та лідерів громадського суспільства. Інтерв’ю проводилися дистанційно з червня до серпня 2022 року в Києві, Харкові, Бучі, Ірпені, Гостомелі та Бородянці.