Безбар’єрність і працевлаштування: у Fight For Right назвали п’ять перемог і провалів у сфері захисту прав людей з інвалідністю

Люди з інвалідністю та експерти із захисту їхніх прав визначили пʼять основних здобутків 2025 року у цій сфері. Водночас у кожній “перемозі” залишились недоопрацювання.

Про це йшлося під час конференції “Європейське майбутнє прав людей з інвалідністю”, яка відбулася 3 грудня, передає ZMINA.

Фото: Fight For Right

За словами адвокаційної менеджерки FFR Євгенії Булани, у багатьох сферах були одночасно і переможні зрушення, і провали.  Водночас своєрідною перемогою вирішили вважати не стільки результати, як процеси, які тривають.

Першою перемогою експерти визнали розбудову безбар’єрності та інклюзивності. Зокрема, посилення правової бази щодо моніторингу, контролю та обов’язкового характеру доступності у різних сферах і в межах процесів відбудови.

“Суттєві зміни на краще відбулись у цифровій доступності державних сервісів та послуг, обізнаності держслужбовців щодо простої мови та стандартів безбарʼєрності. Значним зрушенням стало закріплення доступності, як наскрізного стандарту, в плані заходів на 2025–26 роки з реалізацією стратегії безбарʼєрності”, – зазначив голова громадської організації “Пішло-Поїхало”, громадський діяч і волонтер Юрій Степанець.

За його словами, водночас “провалом” є поки що великий розрив між нормативною базою та реальною ситуацією.  Зокрема, положень Стратегії безбар’єрності та ДБН на практиці не дотримується ані бізнес, ані державний сектор.

“Ефективних механізмів контролю досі немає. Міста залишаються суцільною “смугою перешкод”, без доступної інфраструктури, укриттів, транспорту, сфери послуг та здоров’я, освіти, правосуддя та інформації”, – наголосив Степанець.

Другою сферою, яку люди згадували найчастіше після безбар’єрності, була сфера доступу до послуг, реабілітації і певної державної підтримки, розповіла Євгенія Булана.

“Зараз сфера послуг потроху розвивається, у нас є чергові стратегії, поступово впроваджуються нові послуги, розробляються або оновлюються стандарти, громадянське суспільство так чи інакше долучено до цього. Можна сказати, що потроху покращується доступ до реабілітації і отримання додаткових засобів реабілітації”, – зауважила експертка. 

Водночас є багато громад, де немає жодних соціальних послуг, де бракує фахівців та фінансування. Залишається проблемою доступ до програм реабілітації у невеликих громадах.

Третьою важливою сферою, про яку загадували в анкетах, було покращення доступу до працевлаштування. Водночас Європейський Союз вказує на це питання Україні як на “слабке місце” щодо рівних прав у праці, звернула увагу Юлія Сачук.

“Держава  була зобов’язана зробити зміни і це відбулося з прийняттям закону №4219, за яким люди з інвалідністю отримали певний захист від дискримінації за ознакою інвалідності на ринку праці та укріпили право на гідні та рівні умови роботи”, – підкреслила вона.

Вона додала, що система стимулів та квот тепер охоплює весь ринок праці, а не лише державний сектор, що можна вважати перемогою. Люди з інвалідністю можуть також скористатися системою соціального супроводу та отримати облаштоване і доступне робоче місце.

“Провалом є невідповідність концепту розумного пристосування міжнародним та європейським стандартам. Розумне пристосування є своєрідним винаходом Європейського Союзу щодо захисту від дискримінації. Дуже прикро, що ми, розробляючи нове законодавство, не імплементуємо це правильно. Я підозрюю, це через нестачу експертизи”, – зазначила Сачук.

Четвертою перемогою назвали підвищення видимості людей з інвалідністю. Зокрема, у 2025 році їхній голос звучав гучніше.

“Наші організації все більше долучалися до робочих груп уряду, гуманітарних кластерів, міжнародних подій та обговорень. Завдяки активності громадського сектору інтереси людей з інвалідністю почали більше враховуватись в процесах формування політик та їхніх імплементацій”, – сказав Степанець.

Провальним він назвав те, тема інвалідності дедалі частіше використовується для політичного піару, коли реальні зміни у громадах практично не реалізуються.

П’ятою сферою, у якій відбулися позитивні зміни, стала реформа системи встановлення інвалідності. На зміну МСЕК із суто медичним підходом до встановлення інвалідності прийшла система оцінювання повсякденного функціонування, створення експертних команд, заснованих на більш індивідуальному підході.

Проте, як звернула увагу Булана, система зберегла бюрократизованість, яка навіть збільшилася. Так, людям інколи доводиться проходити значно більше комісій, перевірок, збирати багато документів.

“Також частиною цього комплексного провалу стало те, що корупційна тінь, яка була на МСЕК, досі переноситься на нові експертні комісії, тому поки у спільноти немає довіри до того, що нова система встановлення інвалідності буде прозорою і людиноорієнтованою”, – наголосила вона.

Нагадаємо, ZMINA писала, що Єврокомісія у Звіті про розширення 2025 року щодо України, звернула увагу, що правова та інституційна база щодо прав людей з інвалідністю все ще потребує повного узгодження з правом ЄС, включно з Європейським актом про доступність. Україні треба посилити зусилля для забезпечення доступності будівель та інших видів інфраструктури, особливо в контексті реконструкції. Також ще має бути ухвалене законодавство щодо вдосконалення системи реабілітації для людей з інвалідністю.

З 1 січня 2026 року набуде чинності євроінтеграційний закон про гарантії осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування (№4219-IX), який передбачає нові механізми підтримки в працевлаштуванні. Роботодавці зможуть отримати повне відшкодування за створення зручних умов праці для людей з інвалідністю, що не обмежується технічними засобами.