Апеляційний суд залишив в силі вирок у 5 років колонії керівниці вуличного комітету з Лимана Тетяні Потапенко за статтею про колабораціонізм
Дніпровський апеляційний суд призначив п’ять років колонії керівниці вуличного комітету з Лимана, яка стала “головою мікрорайону” під час окупації міста.
Про це повідомляє видання “Ґрати“.
Тетяна ПотапенкоПовідомляється, що в січні 2023 року Служба безпеки України затримала 53-річну Тетяну Потапенко, прибиральницю залізничної станції з Лимана на Донеччині. Це місто з травня до вересня 2022 року було під російською окупацією.
Видання звертає увагу, що в Лимані ще з радянських часів діють органи самоорганізації, які працюють паралельно з місцевою владою. Жителі кожної вулиці на загальних зборах обирають так званих вуличних – активних мешканок, зазвичай жінок, які стежать за порядком і контактують з мерією від імені містян.
“Ґрати” наводять приклад: вуличні організовують суботники та свята, пишуть характеристики щодо мешканців на вимогу поліції та міськради, розв’язують побутові питання, приміром повідомляють міськвиконкому, де потрібно відремонтувати труби чи поставити дитячий майданчик. Вуличні своєю чергою обирають голову мікрорайону, яка координує їхню роботу.
Вуличні в мікрорайоні Північний чекають, коли привезуть гуманітарну допомогу, Лиман, 20 липня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, ҐратиПовідомляється, що місто сильно постраждало від обстрілів: тою чи іншою мірою було зруйновано майже всі будинки. Не було електроенергії, води, газу, не працювали магазини та аптеки.
Сім’я Тетяни не змогла евакуюватися, оскільки грошей було мало, 72-річний чоловік важко хворів, а в сина друга група інвалідності. Як і всі місцеві жителі, що залишилися в місті, вони майже безвилазно ховалися в підвалах протягом кількох тижнів.
До повномасштабного вторгнення Російської Федерації жінка була вуличною та заступницею голови мікрорайону Комунальний. Коли росіяни захопили Лиман, голова мікрорайону поїхала, і Потапенко посіла її місце.
За словами обвинуваченої жінки, під час окупації вуличні та інші місцеві мешканці почали приходити до неї зі скаргами.
“Люди до мене зверталися щодо того, що робити з будівельним сміттям. Хати розвалені, навколо скло, шифер, цегла. Запитували, що робити з боєприпасами, що не розірвалися, які в деяких у сараях лежали. Ставили питання, де ховати людей, де брати труни… Про все людське, життєве”, – розповіла вона “Ґратам” у квітні 2023 року у виправній колонії № 4 в Дніпрі, де також розташований слідчий ізолятор.
Незаконне збройне формування Донеччини створило окупаційну адміністрацію на чолі з посадовцем з Єнакієвого Олександром Петрикиним. Також рух “Донецька республіка Дениса Пушиліна” відкрив приймальню в окупованому Лимані. Цю приймальню очолила Вікторія Зінчук, яка до захоплення міста керувала будинком культури.
“Потапенко сіла на велосипед і вирушила до приймальні “Донецької республіки” та передала Зінчук скарги, які надходили їй від мешканців мікрорайону. Зінчук пообіцяла допомогти. Пізніше вона влаштувала у своїй приймальні збори вуличних та мікрорайонних, на які прийшла й Потапенко. Оскільки голова мікрорайону Комунальний поїхала, Зінчук попросила Тетяну зайняти її місце та “взяти мікрорайон на себе”, на що Потапенко погодилася”, – повідомляє видання.
На цій посаді вона вимагала від окупаційної адміністрації, щоб мешканцям її мікрорайону привезли гуманітарну допомогу.
“Водії гуманітарних машин місцевості не знали. В основному ставали в одному місці, а місто розкидане. Поки не погризлась, не загнала собі на мікрорайон машину. І з мером Петрикиним лаялася. У мене всі були нагодовані. Все пройшло організовано, не було жодних натовпів, ніхто не бився, не плакав і не кричав: “Ти 105 разів одержав, а я жодного разу”, – розповіла Потапенко.
Як мікрорайонна вона також доглядала самотніх старих і стежила, щоб на кожній вулиці в її мікрорайоні були вуличні. Якщо вуличні евакуювалися, то Потапенко просила інших активних мешканок посісти їхнє місце.
Повідомляється, що одного разу підконтрольна Москві приймальня пообіцяла безоплатно видати вугілля. Щоб його отримати, вуличні мали скласти акт про наявність пічного опалення, а Потапенко підписувала документ як мікрорайонна.
30 вересня 2022 року Україна звільнила Лиман. Потапенко продовжувала свою роботу як мікрорайонна до 9 січня 2023 року.
“Приїжджали волонтери з Києва, Закарпаття, Волині. Я збирала по три-чотири вулиці, щоб натовп не збирати через воєнний стан. Волонтери вивантажують купку, а вуличні стоять охороняють. А то, не дай Боже, хтось недоотримає, то потім вуличну з’їдають або до мене йдуть з криком: “Де моя гуманітарка?” – розповіла жінка.
У січні до Потапенко приїхали співробітники СБУ та оголосили їй підозру в “зайнятті керівної посади в окупаційній адміністрації”. Її звинуватили, що вона “виконувала вказівки голови “ДНР” Дениса Пушиліна та керівниці лиманського відділення руху “Донецька Республіка” Зінчук”, призначала вуличних і керувала ними, а також приймала заяви про видавання вугілля.
У квітні 2023 року Індустріальний районний суд почав розглядати справу Потапенко по суті. Як докази прокуратура надала акти на вугілля, які підсудна підписувала як голова мікрорайону.
Потапенко не визнала провини й заявила, що лише допомагала односельцям вижити в умовах окупації, розрухи та злиднів.
"Виходить, за цією логікою можна брати кожну людину після окупації та садити. І бабусю, яка їхню пенсію отримувала, і тих, кому одноразову допомогу виплатили… Теж мені, знайшли ворога народу. Таке відчуття, що я винна лише в тому, що залишилася живою", – сказала Тетяна Потапенко.
У ролі свідків обвинувачення на суді виступили чотири мешканки Лимана, які були вуличними під час окупації. Вони визнали, що Потапенко була мікрорайонною під час окупації, координувала роботу вуличних та підписувала акти на видавання вугілля. Свідки характеризували обвинувачену позитивно та заявили, що вона не робила нічого протизаконного й допомагала місцевим жителям.
“Громадською діяльністю я займаюся давно, близько 15 років. Я просто не могла кинути людей, не могла. Я там виросла, я не мала морального права [відмовитися від посади], будучи серед цих людей похилого віку, які йшли до мене за допомогою. Дехто лаявся: чому я не маю гуманітарки, хто мені її привезе?! Хворі лежачі питали, де брати медикаменти. Я не переслідувала жодного злого умислу, жодної матеріальної вигоди для себе. Навпаки, це все було на шкоду моїй родині”, – сказала вона на дебатах.
Тетяна ПотапенкоПрокурор заявив, що провину підсудної доведено, та запросив для неї п’ять років колонії з конфіскацією майна. У серпні 2023 року Індустріальний суд Дніпра засудив її до п’яти років колонії.
Дніпровський апеляційний суд почав розглядати скаргу Потапенко через пів року після вироку, у лютому 2024-го. Захисниця Ірина Тооде заявила, що суд ухвалив помилкове рішення. Адвокатка наполягала: її підзахисна не обіймала посади в окупаційній адміністрації, вона продовжила виконувати обов’язки, які їй довірили мешканці мікрорайону до окупації.
“Немає жодних доказів, які б підтверджували співпрацю з окупантами, а саме: немає ні штатного розкладу, ні посадової інструкції, відомостей про отримання зарплати. Навпаки, всі свідки підтвердили, що Потапенко ніяк не співпрацювала з окупантами”, – сказала адвокатка. Водночас вона попросила суддів скасувати вирок та повністю виправдати підзахисну.
Прокурор Антон Федоренко з нею не погодився.
“Вважаю вирок суду першої інстанції обґрунтованим, законним, складеним без порушення норм кримінально-процесуального права. Під час судового розгляду в діях Потапенко було встановлено склад злочину”, – сказав прокурор і попросив відхилити апеляцію.
Читайте також: В Офісі генпрокурора заохочують журналістів висвітлювати справи із колабораціонізму. Деякі справи свідчать про недоліки законодавства
16 травня суддівська колегія на чолі з Наталією Онушко закінчила слухання та оголосила рішення: залишити вирок Індустріального суду чинним. У тексті рішення судді не пояснили, чому, на їхню думку, “глава мікрорайону Комунальний” – це посада в органах окупаційної влади. Вони лише констатували, що зібрані докази є належними, підтверджують позицію звинувачення та суперечать словам підсудної.
Напередодні ZMINA повідомляла, що станом на 21 травня 2024 року Єдиний реєстр судових рішень містить 1 561 вирок у кримінальних справах про колабораціонізм. Правова аналітикиня Онисія Синюк звернула увагу на недоліки в законодавстві про колабораційну діяльність і наголосила, що влада досі їх не усунула.
