Активісти запустили сайт, де можна швидко ознайомитися з програмами топ-10 кандидатів у президенти
Активісти організації Centre UA спільно з журналістами “Української правди” створили спеціальний сайт, де можна ознайомитися з програмами топ-10 кандидатів у президенти України.
Про це вони розповіли на презентації в Українському кризовому медіацентрі.
Проект охоплює програми 10 кандидатів, які, згідно з щонайменше трьома соціологічними опитуваннями – Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, КМІС та соціологічної групи “Рейтинг”, – мають найвищий рівень підтримки. Активісти зібрали позиції кандидатів щодо 22 сфер державної політики, на які прямо чи опосередковано впливає президент у межах своєї діяльності.
“Очікувати, що ті 37% українських виборців, які кажуть, що зважають на програми, коли здійснюють вибір, все-таки їх прочитають і будуть розуміти, за що вони голосували, – це досить малоймовірно, тому ми вирішили допомогти. Одна з наших цілей – нагадати українському виборцю, що ми обираємо особу, яка має певні повноваження і буде діяти в певному нормативно-правовому полі”, – зауважила аналітикиня Centre UA Марія Левонова.
Для уникнення непорозумінь аналітики надсилали до штабів кандидатів опитувальники з проханням уточнити, чи правильно вони трактують позицію кандидата щодо певного питання, та з можливістю вказати позицію щодо питань, про які в програмах згадок не було.
“На жаль, із 10 штабів, з якими ми сконтактували, лише чотири дали свої відповіді. Правок щодо правильності трактувань не було, також вони заповнили порожні поля”, – розповіла Левонова.
Під час аналізу експерти дізналися, що у чотирьох із 10 кандидатів питання Криму в програмах не згадується взагалі. Також у всіх майже проігноровані питання екологічної політики.
Нагадаємо, що на початку лютого правозахисники поставили свої десять незручних питань кандидатам у президенти та закликали робити це всіх охочих. Наразі на запитання встиг відповісти Анатолій Гриценко, який, як виявилось, підтримує ратифікацію Римського статуту, вважає логічною ратифікацію Стамбульської конвенції, але проти таких публічних акцій, як Марш рівності чи прайд.
