Аби зниклих безвісті було менше, треба змінити кілька законів – правозахисники
Проект закону “Про попередження зникнення людей та сприяння в розшуку безвісно зниклих осіб” від березня 2016 року має бути доопрацьованим.
Таку думку під час прес-конференції в Укрінформі висловив юрист громадської організації “Восток-SOS” Богдан Мельникович.
“Міністерством юстиції України був ухвалений проект закону про упередження зникнення осіб. Цей проект має врегулювати питання попередження зникнення осіб, сприяння у розшуку та захисті інтересів та прав родичів зниклих. Проект закону зберіг модельний описовий характер положень і, на нашу думку, не може бути використаний як джерело правового регулювання і потребує значного доопрацювання”, – заявив Мельникович.
На думку правозахисника, Національна поліція, яка наділена повноваженнями щодо розшуку безвісти зниклих осіб, не здатна в повному обсязі впоратися з цими завданнями. Оскільки, за його словами, “в процесі виконання положень майбутнього закону можуть з’явитися механізми, реалізація яких виходить за рамки кримінального процесу”.
Директор “Харківської правозахисної групи” Євген Захаров наполягає, що необхідно змінювати деякі норми в законодавстві України, щоб уникнути проблем з правовими колізіями.
“Необхідно чітко розрізняти поняття “зниклі безвісти” особи та “жертви насильницьких зникнень”. Насильницькі злочини – це злочин, а згідно з міжнародним правом – тяжкий злочин. Зникнення безвісти може і не бути злочином. Слід мати на увазі, що насильницьке зникнення за міжнародним правом передбачає, що суб’єкт цього злочину є агент держави. Стаття 146 Кримінального кодексу, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, не містить такого спеціального суб’єкту, як представник влади. Тому ця норма має бути змінена”, – вважає Захаров.
За офіційними даними, за час конфлікту на Сході України зникла 681 особа, як військові, так і цивільні громадяни. Але представники Міжнародного комітету Червоного хреста, які працюють по обидві сторони лінії розмежування, говорять, що випадків зникнення людей більше тисячі.
Водночас, у громадській організації “Восток-SOS” вважають, що ситуація може кардинально відрізнятися від раніше озвучених цифр. Оскільки наявні дані складають із звернень людей, які звертаються у пошуках своїх рідних і близьких. Громадські організації, які займаються пошуками безвісти зниклих, не мають комунікації із державними структурами. Натомість, є чимало сімей, які з різних причин не звертаються до правоохоронних органів.
Активісти наголошують, що держава має більш ретельно займатися проблемами не тільки зниклих безвісти, але і їхніми родинами. Оскільки дуже часто зниклий безвісти був єдиним годувальником у родині, а відтак родичі залишились без матеріальної підтримки.
