Провайдери заявляють, що не повинні і не можуть без загроз для прав споживачів блокувати сайти за рішенням суду

У липні 2019 року Печерський районний суд Києва зобов’язав низку провайдерів обмежити доступ користувачів до 18 вебсайтів. Представники компаній кажуть, що в законодавстві відсутні процедури виконання таких рішень, тому оператори мають вигадувати їх самостійно, чим ризикують порушити права абонентів. Водночас юристи вкотре наголошують, що рішення про блокування є заздалегідь неправомірним та суперечить законодавству. Крім того, на їхнє переконання, така практика – небезпечний прецедент для свободи вираження поглядів і поширення інформації онлайн. 

Про це говорили учасники круглого столу “Як і чому блокують сайти через рішення суду в Україні?”, повідомляє кореспондентка Центру прав людини ZMINA.  

За словами Віти Володовської, юристки Лабораторії цифрової безпеки, в ухвалі суду йдеться про арешт майнових прав інтелектуальної власності, які виникають у користувачів під час використання означених вебресурсів. Це твердження, переконує вона, є абсурдним, оскільки жодних майнових прав у користувача на інтернет-ресурси немає:

Фактично суд сказав, що коли ви читаєте публікації у фейсбуці, то отримуєте майнові права інтелектуальної власності на фейсбук, або, якщо дивитеся новини по “1+1”, – на телеканал. Утім, це абсурдна конструкція, використана для того, щоб просто обмежити доступ до цих ресурсів. 

Юристка додає, що низка провайдерів та власників сайтів подали апеляційні скарги на рішення судді Печерського суду Сергія Вовка:  

“До нас звернувся власник платформи для блогерів enigma.ua. Ресурс не містить російської пропаганди, а отже, не має стосунку до закону про санкції. Має місце приватний конфлікт, потерпілі в якому – представники правоохоронних органів. Вони ініціювали кримінальне провадження, зокрема щодо організації “Всеукраїнський союз народних реформ”. Нібито останні вимагали у правоохоронців кошти та здійснювали шахрайство стосовно них, а також сконтактували з третіми особами, які розмістили на сайті публікацію проти правоохоронців”.

Володовська пояснює: сайт визначили як речовий доказ, тому, аби забезпечити його збереження, наклали арешт. Хоча, зазначає юристка, речовими доказами можуть бути лише матеріальні об’єкти, а необхідність збереження має бути обґрунтована. 

“Підтвердження зв’язку третіх осіб із власником сайту слідчий не надав. Зберігати інформацію не було очевидною метою, метою було обмежити доступ до публікації”, – каже юристка. 

Фахівці зазначають, що наразі в українському законодавстві немає визначеної процедури повного блокування сайтів, і додають – Європейський суд з прав людини називає такий підхід незаконним. 

“Закон про санкції, затверджений Петром Порошенком у травні 2017 року, проклав стежку до того, щоб блокування здійснювали інтернет-провайдери. А це в принципі не є пропорційним заходом. Коли йдеться про систематичну незаконну діяльність в онлайні – варто звертатися до хостинг-провайдерів та говорити вже не про блокування, а про припинення діяльності. Що ж до незаконної інформації, то її треба видаляти, а відповідати за це має саме власник сайту або також хостинг”, –запевняє Володовська.  

Утім, вона також переконана, що виключно розроблення законодавчої бази без відповідної роботи із судами і правоохоронцями не матиме ефекту:

“Потрібно розробляти методичні рекомендації для розслідування справ в онлайні, зокрема підвищувати інтернет-грамотність правоохоронців. Оскільки просто заблокувати сайт не означає розслідувати справу. Якщо сьогодні закрити один, завтра зловмисники відкриють п’ять інших”.

Проти практики судів зобов’язувати операторів та провайдерів блокувати доступ до інтернет-ресурсів виступають і окремі провайдери, наприклад “Київстар”. Телекомунікаційна компанія також подала апеляцію на рішення судді Вовка.  

“Чомусь раптом усі вирішили, що функції регулювання повинні здійснювати оператори та провайдери. Водночас вони не зобов’язані, не уповноважені і не є тими суб’єктами, які мають виконувати рішення судів про блокування. Ба більше, в жодному законодавчому документі немає методики блокування та способу її втілення. Тому провайдери мають самі придумати, як виконувати рішення суду, при цьому ризикують порушити права абонентів”, – зазначає представниця “Київстару” Анна Савченко. 

Вона також стверджує, що рішень судів про блокування набагато більше, ніж відомо широкому загалу. 

Водночас представник Інтернет-асоціації України Максим Тульєв каже, що наразі в Україні намагаються впровадити інтернет-цензуру за “російським сценарієм”. Він також радить провайдерам обов’язково подавати апеляції на рішення судів про блокування та домагатися реєстрації кримінального провадження проти суддів. 

“У 2016 році почалися круглі столи на тему “Треба щось робити із засиллям поганого в інтернеті” – наркоторгівлі, дитячої порнографії тощо. У Росії теж так починалось, чого варта історія із “синіми китами” – групами, які нібито доводити дітей до самогубства. Але в Києві наразі на вас “дивляться” мінімум три відеокамери, тому, наприклад, відловити “закладника” наркотиків – справа одного тижня, якщо її розслідувати, а не “кришувати”. 

В Інтернет-асоціації України переконані, що шкода від цензури в інтернеті буде більшою, ніж від неблокування сайтів:  

“Технічно побудувати надійну систему регулювання незаконного контенту та діяльності в онлайні наразі неможливо. А ту цензуру, яку намагаються впровадити в Україні, легко обійти. Адже фактично відповідальні за це хочуть просто обмежити доступ аудиторії до певних ресурсів. Це не ефективно в боротьбі з наркоторгівлею та дитячою порнографією”. 

Утім, додає Тульєв, це може бути реально дієвим інструментом для боротьби з бізнесом та впровадження політичної цензури:

Уявіть, наприклад: якщо на день зменшити аудиторію “Розетки” – це для компанії катастрофа. Обмежувати доступ аудиторії до певного контенту також зручно для зниження впливу політичного повідомлення на виборців. Такий інструмент регулювання недоречний, ми не зможемо ним керувати, і закінчиться все як у Росії, де навіть Центробанк може регулювати доступ до інформації.