15 травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій
День пам’яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Вшановувати потерпілих від комуністичного режиму почали з 2007 року, згідно з президентським указом.
Про це повідомляє пресслужба Українського інституту національної пам’яті.
Донині знаходять місця поховання людей, вбитих злочинним режимом. Близько півтора мільйона громадян, половина з яких була українцями, ув’язнила комуністична влада в Україні від початку 1920-х і до кінця 1980-х років. Близько трьох мільйонів громадян вивезли у заслання переважно на Далекий Схід. Тисячі людей пройшли примусове лікування в психіатричних закладах.
Масові репресії почалися з 2 червня 1937 року, коли було ухвалено постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 “Про антирадянські елементи”, відповідно до якого 5 серпня 1937-го вийшов наказ НКВС СРСР №0044.
Під час “Великого терору” у 1937–1938 роках, за даними дослідників, радянська влада засудила майже 200 тисяч осіб і третину з них розстріляла.
За архівними даними СБУ відомо, що в Україні з 1935-го по 1951 рік комуністи розкуркулили понад 2 мільйони 800 тисяч людей.
Таких трагічних місць, як у Биківнянському лісі, на так званій “таємній спецділянці НКВС УРСР”, по Україні знайшли сотні. За різними даними, тут у 1937–1941 роках захоронили від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору. Кілька років сюди практично щоночі звозили тіла жертв НКВС, замордованих у кількох київських катівнях. Серед них – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв режиму.
Тільки в ніч на 19 травня 1938 року в Києві у в’язницях НКВС розстріляли 563 людей.
За словами історика, професора Українського католицького університету Ярослава Грицака, українці ставали першою мішенню в усі періоди репресій в СРСР.
“Кожен період репресій починається з репресій українців. Українці завше становили одну з головних груп серед політичних в’язнів нарівні з євреями, балтійцями. Українці становили найбільшу групу і в окремих таборах. А ще велись репресії проти політичних супротивників, які були за кордоном: Євген Коновалець, Лев Ребет, Степан Бандера, Симон Петлюра були вбиті. Є твердження, що навіть загибель Альберта Камю була спецоперацією КДБ, помста за Європу“, – зазначає Грицак у коментарі “Радіо Свобода”.
Вчений додає, що політичні репресії у різні періоди вирізнялись жорстокістю та масовістю:
“Перші інтенсивні політичні репресії розпочались у 1917–1922 роках. Від 1922 року до 1929-го хвиля падає і знову підіймається з 30-х років і ця хвиля набуває свого максимуму у 1937 році. Вона не припиняється і спадає у 1941 році, не тому що Радянський Союз стає “лагіднішим“, а тому що війна. Тоді наступний період репресій – це повоєнний до 1953 року, смерті Сталіна. Більш м’якші репресії, коли людей не знищували фізично, а змушували каятись, обмежували їх у певних діях. З 1956 року репресії зменшуються після промови Хрущова на XX з’їзді і спадають до 1971 року. А з 1972-го по 1984 рік досягають максимуму. КДБ добивається повного успіху, інакодумство фактично ліквідоване в Радянському Союзі. Більшість інакодумців кинуті в табори або вислані за кордон. По суті КДБ був успішною організацією. І якби не політичне лідерство, якби не помилки кремлівських вождів, то СРСР вдалося б трішки довше протриматися. Але підводила економіка“, – зазначає український історик.
Путінська влада, на думку Ярослава Грицака, перейняла всі методи тоталітарного комуністичного режиму. Після широкомасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, сьогодні знову діють фільтраційні табори, через які примусово проходять громадяни України з окупованих Росією населених пунктів, а ще українців переселяють на Далекий Схід.
“Путін сприйняв перший Майдан в Україні як загрозу його режиму і особисто проти нього. Він це потрактував дуже серйозно і з того часу починається перша хвиля більших репресій і потім наростає після 2012 року. Зараз режим Путіна дійшов до того успіху, що КДБ у 80-х роках. Тобто перетворення Росії у Північну Корею. Це не є далекоглядно. Боротьба проти інакодумства може мати короткий успіх, але тривалий час – це програш. Неможливо всіх людей змусити думати однаково“, – наголошує Грицак.
Ідеологічні спадкоємці СРСР путінської Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. Ціною багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет, а й за те, щоб сталінські методи “Великого терору” не були інструментом політики у XXI столітті.
