Уявлення українців про права людини формує телебачення. Експерти прокоментували цей факт

В Україні телебачення є найчастішим джерелом інформації про способи захисту прав людини для українців, і також є найбільшим чинником, який впливає на формування уявлення громадян про права людини.

Про це свідчать результати загальнонаціонального соціологічного дослідження “Права людини в Україні”, проведеного з 22 жовтня по 6 листопада Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс” на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із ГО “Центр інформації про права людини” і Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Результати були представлені сьогодні на міжнародній конференції “Права людини в Україні: точка відліку”, де експерти та правозахисники могли дати їм свою оцінку, передає кореспондент Центру інформації про права людини.

Так згідно з даними опитування, 3/4 українців відзначили телебачення як джерело інформації про права людини та способи їх захисту. На другому місті йдуть друзі, родичі, колеги (41%). Натомість інтернет-сайти, які посідають третє місце, є джерелом подібної інформації для 30%.

Менше ж всього громадян, за їхніми словами, про проблематику прав людини інформують представники недержавних та благодійних організацій (2,9%), релігійні організації (3,1%), працівники державних органів (3,2%) та інформаційні матеріали в цих органах (4,1%).

Такий порядок є приблизно однаковим в усіх регіонах України, хоча є деякі відмінності в мірі звернення до цих джерел. Зокрема, отримання такої інформації від родичів та друзів більш поширене серед жителів Західного регіону (56%), і помітно менше – серед жителів Східного регіону (29%). Таке ж джерело, як інтернет-сайти, є більш популярним на Донбасі та в Південному регіоні.

Водночас присутня на конференції голова правління Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна вважає, що ЗМІ, які відіграють таку велику роль, можуть формувати синдром безсилля.

“Вони ніколи не показують позитивні рішення суду, лише негативні. ЗМІ зорієнтовані на негатив”, – говорить Бекешкіна.

Експерт Центру інформації про права людини Володимир Яворський назвав такі результати щодо поінформованості громадян жахливими. Адже, лише для 14% джерелом інформації про права людини є школи та виші.

“Це говорить про кризу освіти. У школі лише одну годину на тиждень правознавство. Це інституціональна проблема. Освіта не відіграє фундаментальної ролі”, – говорить він.

Експерт також зауважив, що в дослідженні відмовились брати участь політики.

“Для мене тепер зрозуміло, чому в Україні немає політичної партії, яка ставить в центр права людини. Вони бояться прав людини. Політики працюють на полі цінностей традиції, а не на полі прав людини”, – зазначив Яворський.

У свою чергу депутатка Ірина Суслова зазначила, що “депутати мають працювати над інформуванням людей про їхні права та їх захист”.

Невтішними є результати відповідей на цей блок питань і для правозахисників. Про це висловилась голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.

“Я не можу сказати, що тішусь. Але дослідження підтверджує оцінки, що нас, правозахисників, не існує. Якщо подивитись на дані, які є правозахисники, що вони роблять, і на нас, прекрасних, і що ми робимо, то ці дані говорять, що ми працюємо в правозахисному гетто”, – говорить Матвійчук.

На її переконання, це є викликом для правозахисників.

“Ми котрий рік ходимо по дну якоїсь ями. У нас не вистачило енергії, щоб вистрибнути з турбулентності. Цей стрибок можна зробити, коли маєш підтримку суспільства. Потрібно вийти із зони комфорту і говорити з людьми їхньою мовою, пояснювати, що ми робимо. Досвід Євромайдану показав, що ми можемо бути успішними, коли ми долучаємо до нашої роботи суспільство”, – наголошує Матвійчук.

Водночас заступник директора Харківської правозахисної групи, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко вважає, що така статистика пов’язана з неналежною роботою судів.

“Ця показова статистика корелює з основною проблемою, яка відображена в Національній стратегії з прав людини, – неналежному функціонуванні системи судочинства, через що виявляються незабезпеченими низка прав. Власне, відсутність ефективних засобів порушеного права, передовсім в суді, спричинює інші способи захисту (звертання до ЗМІ, способи непрямого вирішення питання через родичів, знайомих, хабар, інше)”, – говорить Павліченко.

Усього було опитано 2 002 респондентів за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка за областями України, типами поселення (Київ, обласні центри, інші міста, села), статтю і віком репрезентує доросле населення України (18 років і старше). Опитування проводилось у всіх областях України, м. Києві та контрольованих районах Донецької і Луганської областей. Опитування не проводилось в анексованому Росією Криму, м. Севастополі та окупованих територіях Донбасу. Максимальна випадкова похибка (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,2% з вірогідністю 0,954.