Усвідомленість, системність і здоровий глузд: що треба знати про безпеку правозахисників під час війни

Що таке системний підхід до безпеки?

Для того щоб застосувати системний підхід до безпеки, варто відійти від розподілу безпеки на фізичну, юридичну і цифрову, а натомість виходити з думки, що все впливає на все.

Три кити цілісного підходу до безпеки:

усвідомленість (ми розуміємо, що відбувається, хто ми і що ми робимо);

системність (ми розглядаємо ситуацію максимально детально і з різних аспектів);

здоровий глузд (у нас є конкретний виклик, і ми шукаємо інструменти саме під нього, розуміючи, що ми не можемо стовідсотково контролювати ситуацію та усунути всі ймовірні ризики).

Ми можемо мати ідеальний план, але якщо трапляється вимкнення електрики і зв’язку або виникають проблеми з пальним, наприклад, він може не спрацювати. Важливо розуміти, що міцність ланцюга залежить від найслабшої ланки, тому до плану "А" потрібно мати одночасно ще кілька альтернативних.

Якщо йдеться про гроші, то варто тримати їх на різних рахунках і ще трохи зберігати готівкою. Якщо йдеться про чутливу інформацію, то тримати її на різних носіях.

Помиляються всі, але в окремих випадках помилка може дуже дорого обійтися.

Оцінювання ризиків і загроз для правозахисника

Під час ухвалення рішень оперуємо двома термінами: загрози і ризики.

Загрози – це зовнішні ознаки, які свідчать про небезпеку або чийсь намір заподіяння шкоди. Наприклад: ми чуємо постріли або сигнал повітряної тривоги, нас зупиняють на блокпосту і кудись ведуть чи пересаджують в іншу машину, ми читаємо новини про те, що до міста заходять ворожі війська тощо. Сюди ж також входить отримання повідомлень з погрозами. Під час оцінювання важливо звертати увагу на динаміку ситуації, тобто наскільки в реальному часі змінюється інтенсивність загрози.

Ризик – це ймовірність з огляду на загрози того, що щось погане з вами все ж трапиться. Класична матриця ризиків враховує два основні вектори: ступінь впливу події на ваше життя і роботу та шанси того, що ця подія відбудеться. Наприклад, ми оцінюємо факт свого захоплення в заручники як дуже негативну подію, але на підконтрольній Україні території така ймовірність нижча, ніж в окупації.

Тому варто аналізувати негативні події з огляду на їхню ймовірність і розставляти пріоритети саме для себе (до уникнення чогось ми докладаємо більше зусиль, а ймовірність чогось просто приймаємо, продовжуючи роботу). Один з варіантів – розподілити ризики на зелені (прийнятні), жовті (помірний вплив) і червоні (критичні).

Одночасно враховуємо свої вразливості – те, що може збільшити потенційну шкоду чи створити сприятливіші умови для заподіяння шкоди, і ресурси – те, що може допомогти саме в цій ситуації (зокрема, йдеться про власні навички і вміння).

Якщо уявити все це у вигляді математичної формули, то ризик – це загроза, помножена на вразливості й поділена на ресурси. Варто оцінити окремі ризики й зрозуміти, якою є ситуація для вас загалом, яким є рівень небезпеки саме для вас.

Рівні небезпеки: коли потрібно планувати, а коли починати діяти

Є різні підходи, як це прорахувати. Truth Hounds користуються чотирирівневою системою, де кожному рівню відповідає свій колір:

зелений (звичайне життя);

жовтий (коли варто починати готуватися до ймовірної події, складати плани дій, поповнити ресурси);

помаранчевий (коли потрібно діяти);

червоний (коли негативна подія з вами вже відбувається, і, ймовірно, потрібно застосувати кризовий emergency plan, коли вас рятують інші люди).

Ці всі речі умовні, і критерій для переходу від одного рівня до іншого ви визначаєте самі для себе або в команді для організації.

Якщо це можливо, варто ухвалити рішення і почати діяти до того, як подія перейде в зону червоного рівня.

Як складати план безпеки й на що звертати увагу

Міжнародна організація Front Line Defenders, що працює над захистом правозахисників, розглядає їх як особливу групу ризику саме через їхню діяльність. У мирний час, наприклад, основною порадою для уникнення спланованого нападу було "збільшити його ціну": потрібно зробити так, щоб зловмиснику було невигідно продовжувати стеження через те, що потрібно постійно залучати додаткові ресурси, ускладнювати планування нападу тощо.

Нині в умовах війни це не працює.

Зараз насамперед ми думаємо над тим, як мінімізувати наслідки негативних подій. Варто розуміти, для чого вам цей план – щоб залишатися цілим і мати можливість продовжувати правозахисну роботу там, де ви є, або щоб здійснити робочу поїздку максимально ефективно і повернутись. Для співробітників Truth Hounds у відрядженні план пропрацьовують максимально ретельно: куди людина їде, з ким вона на контакті, з ким спілкується, а з ким – ні, що робить у тому чи іншому випадку.

Під кожну ймовірну негативну подію, до якої ви хочете підготуватися, потрібно скласти окремий план і за можливості – кілька запасних. Опишіть ризик того, що відбувається конкретна негативна подія, визначте, у чому саме полягають саме ваші "вразливі місця" у цьому контексті. Подумайте, що ви робитимете до, під час і після такої події, якщо вона все ж відбудеться. Складіть список ресурсів, які у вас є, і список тих ресурсів, які вам потрібно ще залучити.

Наприклад, ви вважаєте високою ймовірність обстрілу вашого міста, але, провівши оцінку ризиків, з огляду на свої пріоритети залишаєтесь у ньому і продовжуєте роботу на місці. Тоді варто підготувати до обстрілу квартиру: заклеїти шибки на вікнах, зняти зі стін дзеркала і все, що може впасти на вас згори, зібрати тривожний рюкзак, з’ясувати, де найближче укриття і чи є туди доступ. Ви перевіряєте, чи є у вас досить води, харчів і медикаментів (і якщо ні, то докуповуєте, що вам потрібно), можливо, проходите курси домедичної допомоги (такі навички – також ресурс). Це все ви робите до події.

Що ви робите під час події? Ви звертаєте увагу на загрозу (сирену повітряної тривоги), берете всій підготовлений рюкзак і спускаєтесь у сховище або ховаєтеся за двома стінами.

Після закінчення події ви виходите зі сховища і, наприклад, займаєтеся документуванням руйнувань, якщо в цьому полягає ваша робота, або йдете в гуманітарний штаб чи волонтерську кухню і долучаєтеся до роботи там. Тобто ви продовжуєте ту діяльність, заради якої ви вирішили залишитись. Або ви розумієте, що щось сталося, і вам потрібно, наприклад, шукати інше житло чи закривати чимось вибиті шибки у вашій квартирі, тобто ви готові коригувати свій план за потреби.

Або ви розумієте, що щось сталося, знову робите оцінювання загроз і ризиків та доходите висновку, що вам потрібно готуватися до евакуації.

Як складати план евакуації

Плануючи свою евакуацію, ви маєте враховувати, що інші люди, які, ймовірно, теж виїжджатимуть, робитимуть це основними магістралями, тому потрібно розуміти, що на цьому шляху будуть затори, проблеми з пальним тощо. Тому перед евакуацією потрібно подбати, щоб у вас було досить пального і були запасні маршрути.

Як їхати, вирішуєте ви: з одного боку, варто використовувати неосновні, бічні дороги, з іншого – потрібно розуміти, через що саме ви їхатимете, бо ґрунтові дороги десь у полях можуть бути, наприклад, заміновані.

Продумуйте різні варіанти: немає машини або пального, але є можливість евакуюватися потягом, або маршрутки ще ходять тощо.

Складіть перелік ресурсів, які у вас є і які треба залучити. Тобто у вас є, наприклад, мобільні телефони з хорошою батареєю і зарядні пристрої до них, але ви бачите, що немає нормальної аптечки, отже ліки треба докупити. Варто також подбати про офлайнові або паперові мапи місцевості на випадок, якщо не буде зв’язку. Це все потрібно зробити до того, як ви вирішуєте виїхати.

Важливо: ви повинні бути готові логічно обґрунтувати наявність усього, що є у вас у машині, на блокпосту – українському чи ворожому. Те саме стосується контенту на ваших гаджетах (фото, листування та інше). Вам також потрібно розуміти для себе, коли ви виїжджатимете, тобто які саме конкретні індикатори ви використовуватимете, ухвалюючи таке рішення.

Фізична безпека правозахисника

Під час польової роботи варто мати засоби захисту: бронежилет четвертого класу і каску, бажано синього або чорного "цивільного" кольору. Але в цьому разі потрібно розуміти, що вони захищатимуть вас від осколків.  Якщо ви вже на вулиці, де застосовують стрілецьку зброю, – тікайте і ховайтесь.

Якщо вас на вулиці застає артилерійський обстріл, потрібно впасти на землю і спробувати переміститись у якесь заглиблення. Найкраще – до початку обстрілу пройти в спеціально обладнане сховище, у підвал чи в метро. Якщо ви в приміщенні, варто сховатися за дві стіни. Від прямого влучання ракети вас це не врятує, але в інших випадках це працює.

Якщо ви плануєте працювати близько до лінії зіткнення або на звільнених територіях, де є ймовірність мінної небезпеки, варто пересуватися тільки асфальтом (пішки чи автівкою), не ходити зеленими насадженнями, не торкатися жодних предметів на землі.

Якщо ви оцінюєте ризик поранення як високий, у вас має бути аптечка (тактична, або IFAK – individual first aid kit, і її вміст має бути сертифікований, зокрема турнікети). Це аптечка, з якої допомога має надаватися саме вам. Якщо ви хочете надавати допомогу комусь, то вам потрібно мати дві аптечки. Водночас дуже бажано мати навички нею користуватись. Тож, якщо є можливість, пройдіть відповідні курси.

У тактичній аптечці має бути передовсім те, що за потреби може врятувати життя, а саме:

турнікет (CAT, SAM, SICH, SOF TT, TMT) для зупинення критичної кровотечі й водостійкий маркер, щоб позначити час його накладання;

стисна пов’язка / ізраїльський бандаж із системою кріплень, який дозволяє створювати достатній тиск на місце поранення;

матеріал для тампонади рани / гемостатик на основі хітозану чи каоліну – Celox,QuikClot, у вигляді кровоспинного бинта (бойової марлі) – Combat Gauze, QuikClot, H&H Compressed Gauze PriMed; носоглотковий повітровід (трубка) для відновлення прохідності дихальних шляхів, у комплекті до нього – лубрикант;

оклюзійна наліпка Asherman Chest Seal, Halo (або інший бренд) для герметизації отвору і забезпечення дихання в разі поранень грудної клітки (у комплекті їх має бути дві);

перев'язувальний матеріал – два бинти, спеціальні протиопікові та звичайні пов'язки (наприклад, для зупинення кровотечі з голови) для зупинення некритичних кровотеч та роботи з іншими травмами;

термоковдра, атравматичні ножиці, нітрилові рукавички будь-якого кольору, але не чорного, бо він погано контрастує з кольором крові.

Також у вас має бути звичайна, нетактична аптечка з ліками, які вам потрібні: знеболювальні, жарознижувальні препарати, проти тиску, отруєнь тощо.

Інформаційна безпека правозахисника

Загалом ніхто не скасовує ймовірності опинитися не в тому місці й не в той час, але до окремих подій можна підготуватися.

Зацікавити зловмисників можуть дві речі: ким ви є і що у вас є. Зокрема, йдеться про камери, ноутбуки, цінності, інформацію – якщо ви, наприклад, стали свідком пересування російських військ, вас можуть взяти в заручники, щоб ви цю інформацію нікому не передали. Приводом до затримання може бути сама ваша присутність у цьому місці або, наприклад, фото або відео у вашому телефоні.

З іншого боку, треба пам’ятати, що абсолютно "чисті" гаджети (без фото, месенджерів тощо) також можуть викликати питання, і в цьому разі принаймні ви маєте бути готові пояснити, чому це так.

Ваша публічність може бути як корисною для вас, так і зашкодити. У першому випадку йдеться про те, що негативна подія щодо вас швидше набере розголосу, і, ймовірно, вас активніше шукатимуть чи визволятимуть. З іншого боку, якщо потрібно проходити російські блокпости, то до вас може бути додаткова увага, або, якщо йдеться про взяття в заручники, є думка, що це може підвищити "ціну" визволення.

Що таке emergency plan і коли він потрібен

Emergency plan, або план дій у надзвичайній ситуації, – це узгоджений з вами алгоритм дій іншої особи або осіб, який вони починають здійснювати в разі, якщо з вами сталася негативна подія.

Простіше кажучи, це план того, як вас рятуватимуть інші, або принаймні, як вони мають встановлювати ваше місце перебування і долю, а також у разі, якщо ви, наприклад, працюєте з чутливою інформацією, як вони захистять її від викрадення або знищення. Зокрема, йдеться про блокування ваших робочих акаунтів, дистанційне видалення діалогів у месенджерах, знищення інформації з носіїв та інше.

Цей план також має бути детальним. Інша людина або люди мають знати, що конкретно вони мають зробити, з ким зв’язатися тощо.

Коли ви розробляєте такий план, потрібно розуміти, з ким ви для цього координуєтесь: по-перше, ці люди мають бути в безпечному місці, по-друге, вони повинні бути в змозі виконати цей план.

Також треба придумати про спосіб, як ці люди дізнаються, що з вами сталася негативна подія. Наприклад, ви передали в якийсь спосіб повідомлення або, навпаки, не вийшли вчасно на зв’язок. Обидві сторони мають ставитися до цього питання відповідально, адже якщо ви регулярно забуваєте виходити вчасно на зв’язок, людина може не помітити, що з вами щось трапилось.

Навіщо правозахиснику дбати про себе і як це зробити

Ми ухвалюємо рішення з огляду на наш досвід, на наш фізичний і психологічний стан і на наші зобов’язання. Ми не можемо ухвалити рішення за інших дорослих людей. Єдиний виняток – якщо людина в шоковому стані, дезорієнтована і не розуміє, що відбувається.

Особливістю роботи правозахисників, волонтерів та активістів є те, що їхня діяльність спрямована на допомогу іншим людям, тому в такій діяльності вони постійно стикаються з чужим болем і переживаннями. І хоча зараз більшість із нас живе в умовах гострого стресу, варто намагатися хоча б мінімально дбати про себе, щоб у критичній ситуації бути в стані ухвалити рішення.

Що охоплює турбота про себе в цьому разі? За нагоди досить спати, адже це впливає на увагу і концентрацію, а також можливості самоконтролю. Регулярно і досить їсти, щоб уникнути фізичного виснаження. Якщо вам потрібно вживати ліки, не забувати це робити. Робити паузи в роботі, намагатися практикувати якісь здорові фізичні навантаження.

Також, навіть якщо ви можете подбати про своє тіло, ймовірне психологічне виснаження. Якщо ситуація з високим рівнем небезпеки триває вже певний час, у людини може відбуватися так звана нормалізація ненормального. Наприклад, хтось перестає реагувати на сирену повітряної тривоги. Або людині починає здаватися, що вона вже дуже досвідчена, і розвивається самовпевненість, через яку можна пропустити якусь загрозу (див. оцінювання ризиків і загроз).

Але важливо також прийняти, що в окремих випадках людина не може психологічно впоратись із ситуацією сама. Варто мати якісь свої індикатори, коли ви розумієте, що ви не в нормі, або людей, яким ви довіряєте і які можуть звернути увагу на таку ситуацію, та не боятись і не соромитися звернутися по підтримку до фахівця.