Що можна і чого не можна показувати в медіа під час війни – відповідає ексзаступник міністра інформполітики

Чи правда, що для ворожих воєнних операцій та збройних ударів використовують інформацію із соцмереж?  

Успішність ворожих воєнних операцій та збройних ударів (зокрема, авіанальотів, артилерійських та ракетних обстрілів) значною мірою залежить від військової розвідки місцевості. Тобто від отримання точної, достовірної та об’єктивної інформації про ситуацію в конкретних місцях, щоб прив’язати отримані факти до конкретних координат.

Оптимальним способом отримання інформації є візуальне спостереження. Однак для цього потрібен великий людський ресурс. До того ж українська контррозвідка та інші правоохоронні органи ловлять ворожих розвідників, тож це великий ризик.

У таких умовах розвідка за відкритими джерелами (OSINT) стає ефективним замінником використання агентів-спостерігачів. Армія, Федеральна служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки та інші служби Росії мають відповідні підрозділи, зв’язок з комерційними компаніями й своїми "волонтерами", які аналізують онлайн-джерела, шукають, ідентифікують та опрацьовують дані. 

Згенерований журналістами та блогерами контент збирається з інтернету за допомогою спеціальних автоматизованих систем. Його каталогізують і аналізують спеціальні люди.

Яку інформацію в такий спосіб шукають?

Серед найважливіших – це прив’язування будь-яких об’єктів до місцевості, успішність повітряних чи артилерійських ударів, результати ударів та стан інфраструктури, емоційні вислови людей, що потрапляють на камеру, а також людей, яких можна ідентифікувати.

І, навіть якщо зібрану інформацію з відео, фотографій та текстів не використовують безпосередньо для ідентифікації цілей збройних ударів, інформація про удари та їхні наслідки, про стан інфраструктури, про морально-психологічні вразливості людей може бути використана для спеціальних інформаційних акцій на шкоду нашій армії. 

Таку інформацію можуть використати для артилерійських та ракетних обстрілів?

Артилерійські обстріли, повітряні удари бомбами та ракетами повітряного, наземного та морського базування є тільки інструментами й засобами ураження цілей. Вибір засобу залежить від доцільності ураження, особливостей української протиповітряної оборони, дальності та точності наведення тощо.

В усіх випадках для планування ударів потрібна розвідувальна інформація на місцевості та прив’язування до орієнтирів і конкретних координат. Що більше такої інформації, то краще. 

Окупанти отримують і обробляють потрібну їм інформацію, а потім вирішують, якою саме зброєю завдадуть удар. Саме так: спочатку інформація, а потім вибір зброї. Особливості інформації для різних варіантів повітряних чи артилерійських ударів мають значення тільки для завдання ударів керованими та некерованими боєприпасами. В першому випадку для ураження цілі потрібно точно визначити її координати до самого удару. У другому необхідне коригування артилерійського вогню. Воно може спиратися знову ж таки на інформацію з відкритих джерел: влучили, не влучили, вдарили поряд з об’єктом тощо, фото чи відео результатів.

Записуючи стендап на тлі військового об'єкта, журналіст може допомогти ворогу навести удар?

Так, бо дешевше, надійніше і простіше використати корисного ідіота з камерою та мікрофоном.

Наприклад, 24 березня 2022 року голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко повідомив, що пропагандист із російського каналу "Звезда" Валентин Гвоздєв допоміг українським військовим знищити російський десантний корабель у Бердянську. Провівши репортаж з порту, Гвоздєв показав прив’язування до місця, де стоїть корабель. Це дало змогу максимально точно навести удар.

А як щодо геолокації місць, куди прилетіло?

Визначення реального географічного розташування за відео- та фотоматеріалами – довгий і рутинний, але нескладний процес. Утім, штат спеціалізованих підрозділів армії та спецслужб Росії обмежений. Щодня їм потрібно геолокувати сотні й тисячі зображень та відео. Тож, щоб не допомагати окупантам:

Не робіть і не поширюйте фото і відео, інформація з яких може дозволити геолокувати його на місцевості.

Якщо все ж таки таке фото й відео вже є і його треба показувати, заблюрте об’єкти, що можуть допомогти його геолокувати.

Якщо потрібно показати, що ви знаєте, куди саме влучив артилерійський чи авіаудар, геолокуйте, але не допомагайте російській армії: заблюрте фото чи відео з геолокацією. Нехай виконують цю роботу самі – не робіть це за них. Та прокоментуйте, що повну інформацію передано українським та міжнародним правоохоронним органам для документування.

Коли вже безпечно для медіа знімати сцену руйнувань?

Конкретної вказівки щодо цього, на жаль, бути не може. Бо ми не можемо знати, чи буде наступний удар, і якщо буде, то коли. Загальна рекомендація армії – оприлюднювати матеріали з місць обстрілів із затримуванням 12 годин.

Якщо на місці удару залишається хоч одна людина і є шанс, що інформація з фото та відео може бути використана ворогом для її вбивства наступним ударом, то задля порятунку людини слід утриматися від бездумного поширення інформації. Коли ворог не може зашкодити більше, ніж уже зашкодив, – можна знімати. Якщо знімання може зашкодити, можна знімати без розкриття описаних вище аспектів розвідувальних даних.

Чого ще не слід точно публікувати журналістам (і громадянам)?

Із початком повномасштабного вторгнення роботу журналістів обмежили відповідним наказом Головнокомандувача ЗСУ. Він містить перелік інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії ЗСУ, інших складових сил оборони, негативно вплинути на перебіг виконання завдань під час воєнного стану. Цей наказ водночас не поширюється на висвітлення питань, не пов’язаних зі Збройними силами України та організацією оборони країни.

Тому також: 

У соцмережах, у публічних виступах та коментарях для ЗМІ не називайте точні цілі й об’єкти враження.

Не варто повідомляти, що в нас немає протиповітряної оборони на конкретній ділянці фронту, і вказувати географічні дані.

Не треба публічно розголошувати, що для заїзду до міста залишилася безпечною лише одна дорога, і називати, яка саме.

Не розміщуйте фото або відео місцевості, де був обстріл або впав снаряд. Не можна публікувати відео з ракетами, що летять, моментами влучання снарядів тощо. Не вказуйте точну адресу, координати, докладний опис місця. Така інформація допомагає окупантам координувати свої дії.

Не можна публікувати відео з розпізнавальними знаками: таблички з назвами вулиць, номерами будинків, великі магазини та супермаркети, станції метро, заводи та підприємства.

Не можна публікувати кадри роботи української протиповітряної оборони. Таку роботу можна визначити за характерним вибухом у повітрі та феєрверком.

У жодному разі не виходьте під час сигналу повітряної тривоги з укриттів, не підходьте до вікон, не виходьте на балкони, щоб зробити фото або відео.

Пам'ятайте, що ефективна повітряна оборона – це коли ворог про неї не знає і не має уявлення, звідки може прилетіти. Всі публікації фото і відео з вильотами або влучаннями ракет демаскують системи протиповітряної оборони.

Якщо ви стали випадковим очевидцем і хочете повідомити про подію, то дайте назву населеного пункту, де стався авіаудар. Не вказуйте фото, не прикріплюйте фото або відео.

Після закінчення повітряної тривоги та обстрілів можна зафіксувати пошкодження будівлі або об'єктів інфраструктури. Але все знімання повинне бути великим планом, щоб місцевість було неможливо визначити. Уникайте потрапляння в кадр будь-яких елементів.

Не повідомляйте номери шкіл, лікарень, дитячих садків, супермаркетів або інших об'єктів.

Відео з влучанням ракет краще зовсім не публікувати ні під час атаки, ні після.