Як вижити в СІЗО

ЯК ЛЮДИ ПОТРАПЛЯЮТЬ ДО СІЗО ТА ЯК ДОВГО МОЖУТЬ ТАМ ПЕРЕБУВАТИ?

Уявімо, що проти вас порушили кримінальну справу та суд обрав для вас запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Саме так люди потрапляють до СІЗО, де перебувають до закінчення слідства та набуття чинності вироком суду. В Україні відомі факти, коли люди без вироку проводили в СІЗО більше 10 років свого життя. До ухвалення у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України ув’язнених могли тримати там, допоки це передбачає санкція статті обвинувачення.

"У нас у практиці є випадки, коли людину у Львівському СІЗО тримали 12 років. І це не поодинокий випадок. Зазвичай у СІЗО люди проводять від шести місяців до року, чекаючи вироку. Якщо справа сумнівна, то людину можуть тримати роками. Після ухвалення нового КПК суди стали більше дотримуватися так званих розумних строків тримання людини під вартою і розгляду справи судом. Пішла в минуле практика повернення справи на додаткове розслідування, адже саме через нього деякі справи тяглися роками. Суд розглядав справу кілька років, потім повертав її на додаткове розслідування, потім знову в суд, і так по колу", – розповідає правозахисник з Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.

За словами експерта Асоціації УМДПЛ Євгена Крапівіна, чіткі межі "розумного строку" не прописані в українському законодавстві:

"Це все на розсуд суду, адже розумні строки не можна визначити конкретно в місяцях чи роках, бо вони сильно залежать від обставин. Законодавець не встановлював верхньої межі, проте є практика ЄСПЛ, де все, що більше приблизно восьми років, є вже порушенням розумного строку. За цей час можна провести досудове розслідування та судовий розгляд навіть у тяжкому злочині. Але це залежить від обставин справи".

Я МОЖУ ВЗЯТИ ІЗ СОБОЮ В СІЗО ТЕЛЕФОН АБО НОУТБУК?

Згідно з правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (ПВР), протягом доби з дня прибуття до СІЗО людина має пройти обшук, медичний огляд, дактилоскопування і фотографування, а її речі оглядаються.

Ув’язненим і засудженим залишають лише ті предмети, речі й продукти харчування, які не заборонені вищезгаданими правилами. Окрім алкоголю, дріжджів, зброї та наркотиків у цьому списку є дуже багато інших пунктів.

"Вироби та посуд з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, у тому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, кружки, тарілки, гроші, цінні речі та цінні папери, оптичні прилади (крім окулярів), будь-які вироби з дорогоцінних металів, наручні та кишенькові годинники, предмети медичного призначення (шприци, голки, джгути тощо), будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD- та DVD-диски, комп’ютерна техніка, подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки, гральні карти заводського та кустарного виготовлення", – такий перелік надає відповідний пункт статті 4 правил.

Список заборонених предметів доповнюють кольорові ручки (окрім ручок синього, чорного та фіолетового кольору), олівці, фарби та папір.

За словами Андрія Діденка, до правил внутрішнього розпорядку (саме до пункту про заборонені речі) у правозахисників уже давно виникло багато зауважень та питань.

"Кажуть, що існує дві концепції обмежень: дозволено все, що прямо не заборонено законом (для пересічних громадян), а друга – дозволено рівно стільки, скільки передбачено законом (щодо службових осіб). Так ось, у випадку з правилами внутрішнього розпорядку це не працює. Фактично діють дві дозвільні системи, коли є список дозволених і заборонених предметів. Це створює ґрунт для маніпуляцій з боку адміністрації", – розповідає він.

Правила внутрішнього розпорядку регулюють не тільки питання речей, які можуть тримати в себе люди в СІЗО, але й питання побачень, харчування, безпеки тощо.

ЯК ВИГЛЯДАЮТЬ КАМЕРИ В СІЗО?

Зовнішній вигляд камер у СІЗО та кількість людей, що перебувають усередині, за словами Діденка, залежать від установи та типу приміщення:

"Бувають різні камери: поодинокі, камери, де містяться кілька людей, а є транзитні і загальні – там можуть перебувати до сотні осіб. У Харківському СІЗО є такі пересильні камери, де перебувають одразу 100 осіб: усі курять і ви можете уявити собі цю атмосферу".

Умови в деяких камерах, як розповів правозахисник, просто жахливі:

"Є камери, де туалет стоїть на "п’єдесталі" і людина справляє природні потреби на очах у всіх співкамерників. Це залишилося ще з комуністичних часів. Також є карцери, які спеціально побудовані для того, щоб ув’язнені відчували себе там дискомфортно: металеві сидіння пригвинчені так, щоб на них було неможливо сидіти, стіни обладнані так званою шубою, щоб не можна було притулитися. Часто умови в СІЗО гірші, ніж у колоніях".

Спробувати домогтися покращення умов тримання можна за допомогою скарг та заяв до адміністрації, проте Діденко попереджає, що такий спосіб може тільки погіршити становище ув’язненого.

"На жаль, наразі дієвий спосіб – заплатити і перевестись в іншу камеру", – констатує правозахисник.

Про переведення до іншої камери людина в СІЗО може попросити також через конфлікти зі співкамерниками.

"Ви можете звернутися до адміністрації або начальника в'язниці. Щодня уповноважені особи проводять обхід, під час якого ви можете попросити перевести вас через конфлікт або інші причини. Людина може це зробити усно або письмово. Зазвичай якщо виникає якийсь конфлікт із сусідами по камері, то людина намагається швидше змінити камеру в будь-який спосіб", – розповідає Діденко.

Я НЕ ЇМ ДЕЯКІ ПРОДУКТИ, У СІЗО ВРАХУЮТЬ МОЇ ПОБАЖАННЯ?

Питання харчування в СІЗО в Україні наразі регулює спеціальна постанова Кабміну від 1992 року, де чітко прописані всі можливі варіанти харчування. Нещодавно до постанови внесли зміни, які наблизили стандарти української пенітенціарної системи до європейської, проте запрацюють вони лише з 2020 року.

Наразі, за словами Діденка, їжа, яку дають людям у СІЗО, не підходить навіть здоровим:

"Якщо у людини є проблеми зі здоров'ям або заборони на будь-які продукти з інших причин, то їй залишається розраховувати тільки на рідних або передачі співкамерників, якщо вони їм погодяться допомогти. Зазвичай дають баланду, яка смердить кислою капустою".

Спеціальна дієта в СІЗО розробляється лише на підставі медичних показників.

У СІЗО Я МОЖУ СПАТИ ДО ОБІДУ ТА ЧИТАТИ КНИЖКИ СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ ЗАХОЧУ?

Загалом так, адже чіткого розпорядку, за словами Діденка, у СІЗО немає.

"У СІЗО людина постійно перебуває в камері, а тому часу на сон та інші особисті потреби у неї більш ніж достатньо. Єдине, чого немає, це права на усамітнення", – розповідає він.

Згідно з уже згаданими правилами внутрішнього розпорядку, у кожному СІЗО розклад дня розробляється відповідно до типової форми. Там, зокрема, прописаний підйом о 6-й ранку, фізичні вправи, прогулянка тощо. Але кожна людина в СІЗО може відмовитися від прогулянки і, згідно з правилами, залишитись у камері під наглядом охорони.

"Забороняється залишати наодинці ув’язнених і засуджених, схильних до самогубства або членоушкодження. Звільнення від прогулянки також може надаватися за рекомендацією медичного працівника СІЗО", – йдеться в документі.

ЩО ЩЕ Я МОЖУ РОБИТИ У ВІЛЬНИЙ ЧАС?

У людей, які перебувають у СІЗО, є можливість читати книжки з бібліотеки, дивитися телевізор та навчатись; усе це прописано в правилах внутрішнього розпорядку. Тим, хто бажає підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку, створюється, згідно з документом, можливість для навчання. Для цього в СІЗО обладнуються навчальні класи (кімнати для виховної роботи) та забезпечується робота загальноосвітніх навчальних закладів.

Проте, за словами Діденка, у людей, які перебувають під слідством, просто немає часу на освіту:

"У когось слідство триває всього декілька місяців, а в когось років, тому людині в СІЗО не до освіти. Це питання актуальне для осіб, що вже отримали вирок. Треба також пам'ятати, що кожні два місяці, поки людина перебуває в СІЗО, переглядається міра запобіжного заходу тримання під вартою як виняткова, яка має застосовуватися тільки в разі, коли більш м’які запобіжні заходи не працюють. Згідно з новим КПК, людину тримають під вартою в разі ризиків: утечі, заподіяння шкоди свідкам тощо". 

Книжки з бібліотеки СІЗО видають у камери і замінюють відповідальні посадові особи не менше одного разу на 10 днів, а газети і журнали – в міру їхнього надходження. Для осіб, хворих на туберкульоз, при інфекційному ізоляторі створюється окрема бібліотека.

"Книги з цієї бібліотеки у випадках псування списуються і спалюються", – наголошується в правилах.

Правила дозволяють мати в СІЗО телевізор, але тільки один на камеру. Також він має бути без можливості перегляду відео за допомогою переносних пристроїв та виходу в інтернет.

"Телевізор, як і холодильник, мають принести родичі. Якщо їх немає, то і цих благ у людини не буде. Буває, що співкамерники за спільні кошти купують техніку, але тоді її залишають як благодійний внесок у СІЗО. Зазвичай такі речі вважаються особистими", – розповідає Діденко.

Людям, які отримали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу техніки з ладу її ремонтують у майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їхніх родичів або інших осіб.

ЯК МЕНІ ПІДТРИМУВАТИ ЗВ’ЯЗОК З РІДНИМИ?

Будь-яка комунікація із зовнішнім світом у СІЗО відбувається тільки з дозволу слідчого, який веде справу. Ця ж система поширюється й на листування.

"Рідні можуть приїздити на побачення з дозволу. Якщо такий не видають або довго не видають, то це можна оскаржити та домогтися побачення", – зауважує Діденко.

Згідно з правилами внутрішнього розпорядку, побачення ув’язненим та засудженим дозволяється одночасно не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні.

Перед початком побачення осіб попереджують про те, що під час нього забороняється передавати ув’язненим та засудженим будь-які документи, предмети й речі, продукти харчування, голосно розмовляти, кричати і, за винятком людей з порушеннями слуху, перемовлятися жестами або умовними знаками. Також не можна користуватися технічними засобами зв’язку, комп’ютерами, кіно-, фото-, аудіо-, відео- і розмножувальною апаратурою.

"Побачення родичів та інших осіб з ув’язненими і засудженими здійснюється в присутності посадових осіб СІЗО. Особи, які виводяться на побачення, повинні мати охайний зовнішній вигляд", – йдеться в правилах.

За словами Діденка, пильний нагляд правоохоронців під час побачень з рідними – пережиток Радянського Союзу:

"Людям під вартою потрібен контакт з рідними, їм також хочеться їх обійняти або елементарно доторкнутися. Зараз це перебуває під жорстким контролем держави".

УМОВИ ТРИМАННЯ ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ У СІЗО ОДНАКОВІ?

У правилах внутрішнього розпорядку немає нічого про різні умови тримання чоловіків і жінок. Єдині відмінності: жінкам можна бути в СІЗО разом з дітьми до трьох років, а також жінок з дітьми не можна поміщати в карцер.

Андрій Діденко розповів, що всі ізолятори, де він був у складі моніторингових візитів, зазвичай не розділяють за умовами на чоловічі та жіночі:

"У Лук'янівському СІЗО для жінок вони трохи кращі, але в інших установах по Україні ситуація особливо не відрізняється. Виняток становлять вагітні жінки і молоді матері: у них більша площа камер".

КУДИ СКАРЖИТИСЯ НА ПОРУШЕННЯ В СІЗО?

Люди, які перебувають у СІЗО, можуть стикатися з порушенням своїх прав, проте для того, щоб оформити скаргу, треба зрозуміти, на кого скаржитись.

"Якщо, наприклад, людину побили співкамерники, то треба скаржитися до місцевої адміністрації. Всі конфлікти в камері вона повинна передбачити. Якщо на скаргу не було реакції, то людина може звернутися до начальника СІЗО і повідомити про це", – зауважує Діденко. 

Якщо ваші права порушує адміністрація СІЗО, то скаржитись, як каже правозахисник, треба "у всі інстанції": Мін'юст (кримінально-виконавча служба за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 81, або за телефонами 481-05-00, 206-52-09), Державне бюро розслідувань (вул. Симона Петлюри, 15, Київ, 01032, або за телефоном 294-64-63), суд та до офісу Омбудсмана (м. Київ-08, вул. Інститутська, 21/8, або безкоштовна гаряча лінія 0800-50-17-20).

Водночас, як розповідає Діденко, скарги від людей із СІЗО досі працюють "не дуже ефективно".

"Самі особи, які перебувають під вартою, вважають, що краще домовитися, адже завтра адміністрація може не передати вашу передачу, відібрати телефон, який ви змогли пронести в камеру, тощо", – каже він. 

Водночас у СІЗО люди мають можливість написати скаргу та надіслати її безперешкодно:

"У людини є папір і ручка. Свою кореспонденцію вона може надсилати щодня. Посадова особа, яка проводить щоденну перевірку і запитує про скарги і кореспонденцію, має надати корінець, коли отримала скаргу, та вихідний номер після того, як її відправили до відповідного органу".