Як українські музеї збирають зразки російської воєнної пропаганди

Багато хто знає, що сьогодні українські історичні та історико-краєзнавчі музеї збирають документальні свідчення російської агресії та артефакти перемоги ЗСУ над “другою армією світу”. Такі як, наприклад, рятувальний круг із затопленого ракетного крейсера “Москва”, що зберігається в Національному Військово-історичному музеї в Києві. Водночас предметом професійного інтересу українських музеїв стають також зразки російської пропагандистської преси та інші свідчення впливу пропаганди. Зокрема, тієї, під впливом якої російські окупанти йшли “захоплювати Київ за три дні”. 

Експерти Фонду підтримки фундаментальних досліджень у межах документування воєнних злочинів проти нематеріальної та культурної спадщини відвідали музеї та побачили кілька таких зразків.

Так, Віталій Гедз, директор Макарівського історико-краєзнавчого музею, що в Бучанському районі на Київщині, продемонстрував експертам примірники газет “Красная звезда” і “Комсомольская правда”. Разом зі зброєю, обмундируванням, провізією також на російській польовій базі неподалік селища було знайдено російську пресу. “Только умелым и отважным радость победы дана” – такий заголовок має титульна стаття в “Красной звезде”. Та, як ми знаємо, радощів перемоги Макарів окупантам не приніс, селище захопити повністю їм не вдалося. Наприкінці березня 2022-го російські війська були вибиті з Київщини. 

Експонати Макарівського історико-краєзнавчого музею. Фото: Ірина Назарчук

Газета “Красная звезда” є центральним друкованим органом міністерства оборони РФ, видається ще з 1924 року. “Сеть опасных биолабораторий действовала у наших границ” – це назва статті з іншого номера “Красной звезды”, в якій російські військові пропагандисти  “обґрунтовували” підстави так званої “спеціальної військової операції”. Цей екземпляр музеїфікував Військово-історичний музей у Києві. 

Директор музею Андрій Ільєнко розповів, що газету знайшли також на Київщині серед інших документів російських військовослужбовців – карток вогню радянського зразка, робочих зошитів тощо.   

Виставковий проєкт “Війна за ідентичність. Сила опірності культури” Національного музею Революції Гідності в розрізі впливу російської пропаганди на російських же військовослужбовців представив шкільну дошку з ліцею в Гостомелі. На ній окупанти залишили крейдою типові для них написи про силу і правду Росії.

“Написи є своєрідним “потоком рашистської свідомості”, зокрема відсилають до відомої фрази з пропагандистського російського фільму “Брат”: “Правда – в силе”. В наших експедиціях до деокупованих міст і сіл ми часто таке зустрічали. Школи, музеї, будинки культури – окупанти маркували все й усюди. Часом вони писали щось на кшалт “Мы не хотели войны. Мы терпели восемь лет. Это вам за Майдан”. Подібне, як на мене, свідчить про “накачаність” росіян ідеєю, що наша Революція гідності була “державним переворотом”, – зауважив генеральний директор музею, координатор Штабу порятунку спадщини Ігор Пошивайло. 

Шкільна дошка з Гостомельської гімназії з надписами російських окупантів, яку зберігає Національний музей Революції Гідності. Фото: Ірина Назарчук

Невдовзі після звільнення Херсона Національний музей історії України в Другій світовій війні почав формувати експозицію “Обережно! Руzzкій мір”. Виставку, що розповідає про особливості російської пропаганди протягом 10-місячної російської окупації міста, відкрили в Києві наприкінці грудня. На виставковій площі відтворили кабінет херсонського колаборанта, який у реальності був обладнаний у приміщенні обласної ради профспілок.

На виставці “Обережно! Руzzкій мір”. Фото Національного музею історії України в Другій світовій війні

На думку віцепрезидента Української асоціації міжнародного права Тимура Короткого, пропаганда в збройних силах РФ, її наративи, методи, “совковість” тощо потребують окремого дослідження та документування.

“Вочевидь, що пропаганда як частина російської воєнної машини безпосередньо вплинула на скоєння російськими військовослужбовцями злочинів в Україні. Тут є прямий зв’язок. Тому дії російських пропагандистів з їхніми підбурюваннями до воєнних злочинів, злочинів проти людяності, до дегуманізації українців вимагають кримінально-правової кваліфікації”, – вважає правник. 

Ірина Назарчук, журналістка, учасниця місії з документування воєнних злочинів проти культурної спадщини 

Публікацію створено в межах проєкту “Воєнні злочини в Україні: музеї та нематеріальна культурна спадщина під прицілом”, що реалізується ГО “Фонд підтримки фундаментальних досліджень” – членом Коаліції “Україна. П’ята ранку” та здійснюється в рамках проєкту “Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства” (впроваджується ІСАР “Єднання” за фінансової підтримки Європейського Союзу). Зміст публікації є виключною відповідальністю  ГО “Фонд підтримки фундаментальних досліджень” і необов’язково відбиває позицію Європейського Союзу.