Здорова кров під забороною. Поки що
МОЗ пообіцяло, що скоро перегляне умови здачі крові для донорів.
Гомосексуальні стосунки – серед протипоказань до здачі донорської крові. Ви знали про це? От і я не знала. Виявляється, такі стосунки (згідно із нашим законодавством) – це форма ризикованої поведінки на рівні з наркозалежністю та частою зміною сексуальних партнерів.
Так, чоловіки, які мають секс з чоловіками є в групі ризику, але до чого тут сексуальна орієнтація людини?
Сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини. Вона включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації. Остання не переслідується за законом у жодній з держав-членів Ради Європи та захищена антидискримінаційним законодавством.
Невже кров, наприклад, лесбійки – здорова за медичними показами – не так само рятує людину, як кров іншої здорової людини?
Подумали ми з Андрієм Закревським, юристом та правозахисником, і вирішили написали листа до Міністерства охорони здоров’я України, хай пояснять.
Серед усього іншого – ми запитали також і про те, чому жінки, якi практикують секс з жiнками, якi не належать до груп пiдвищеного ризику по зараженню ВIЛ, потрапили пiд заборону вищезгаданого наказу, чи не є це фактом наявності дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації щодо осіб, які бажають бути донорами крові.
Відповідь Заступника Міністра Віктора Шафранського виявилася неочікуваною: “МОЗ України не має на меті дискримінувати осіб за ознакою сексуальної орієнтації, але повинно вживати всіх можливих заходів щодо безпеки донорської крові та її компонентів.
Враховуючи вищезазначене, МОЗ України при внесенні змін до наказу № 385 від 01.08.2005 року “Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів” розгляне питання щодо викладення підпункту 1.3. пункту 1. Абсолютні протипоказання (усунення від донорства незалежно від давності захворювання і результатів лікування) в новій редакції“.
Ух ти! Це просто стрибок у майбутнє.
Без сумніву, хтось скаже, що питання донорства і хто ним/нею має бути є дискусійним. Але це тільки на перший погляд. Дійсно, в деяких країнах існує повна заборона або інші обмеження на переливання крові для чоловіків, які мали в минулому або зараз одностатеві сексуальні контакти. Терміни обмежень варіативні і залежать від країни.
Інколи ці обмеження стосуються також і жінок, які мають сексуальні стосунки з такими чоловіками, але ніколи не стосуються жінок, які мають секс з жінками.
Утім, заборони на донорство крові чоловіків, які сплять з чоловіками, піддаються критиці з боку багатьох наукових фахівців, правозахисних організацій, а також ЛГБТ-активістів. У першу чергу як такі, що є дискримінаційними та застарілими з тих пір, як існують ретельні методи тестування, що виключають донорство тих, хто заражений.
Так за оперативною інформацією Державної установи «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами» Міністерства охорони здоров’я України (Лист від 19.01.2015 року №75), за січень-грудень 2014 року в Україні офіційно зареєстровано 19 472 випадки ВІЛ-інфекції, при цьому серед шляхів інфікування – 0 випадків через переливання препаратів або компонентів крові. Аналогічні дані за попередні роки.
Яка ситуація в інших країнах? 23 грудня 2014 року Управління з нагляду за якістю продуктів харчування і лікарських засобів уряду США (FDA) скасувала довічну заборону донорства крові для чоловіків, які сплять з чоловіками, замінивши його на 12-місячне обмеження. Таким чином, за новими правилами, до донорства крові такі чоловіки допускаються, якщо вони протягом останнього року утримуються від одностатевих сексуальних контактів.
Крім того, Іспанія з 2003 року, а Португалія з 2006 року взагалі більше не виключає чоловіків, які мають секс з чоловіками від донорства крові, а Бельгія, в якій донорство крові для чоловіків, які сплять з чоловіками, поки теж заборонено, заявила про офіційне перегляд своєї позиції із цього питання.
Наприкінці квітня 2015 року, за запитом французького суду, Європейський суд з прав людини роз’яснив, що неприпустимо забороняти здавати донорську кров особам з гомосексуальною орієнтацією, якщо методи виявлення ВІЛ-інфекції та опитування донорів можуть забезпечити безпеку здоров’я одержувачів крові. У своєму роз’ясненні суд послався на принцип пропорційності і на заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.
До слова, що в Україні ніхто реально не запитує твою сексуальну орієнтацію, коли ти приходиш здавати кров, – це архаїчна норма. Тільки якщо ти сам заявиш – можуть відмовити.
Задля експерименту я просила знайомого щоб він зателефонував у Центр здачі крові і сказав, що хоче стати донором, але він гей. (Увага! Просто гей, а не чоловік, який спить з чоловіками). І він сам сказав, що знає, що це заборонено законодавством, але він дуже хоче.
Знаєте, що йому відповіли?
“Ми вас дуже розуміємо, але у вас є купа інших способів допомогти своїй країні в складний час, окрім донорства крові”.
Може тому відповідь МОЗу неабияк потішила. Невже Україна також скоро вийде з Середньовіччя? Адже в умовах військових дій на сході, кров будь-якої здорової людини є вкрай важливою, а існування архаїчних інструкцій та наказів, тільки створюють перепони, а не допомагають.
Єлизавета Кузьменко, правозахисниця
