Як Росія, маніпулюючи законом про громадянство, додає ознаки геноциду щодо українців

Не наполягаю на 100% актуальності, однак вважаю, що ми звернули недостатньо уваги на поправки Державної думи РФ до Закону “Про громадянство” від 18 квітня 2023 року.

Зокрема, зміни передбачають не лише припинення громадянства, однак і розширення до 20 категорій тих осіб, які можуть отримати російський паспорт без особливих зусиль. Серед них – депортовані українці, які вже понад рік утримуються у РФ як “біженці”. Що стосується вивезених українських дітей, то громадянство для них – неодмінний атрибут як передачі в російську родину (незалежно від того, чи це усиновлення, чи опіка), так і поміщення в установи держави-агресора.

У 2017 році Державна дума вперше імплементувала припинення громадянства за “терористичну” чи “екстремістську” діяльність. Через кілька років у рішенні по справі “Усманов проти Росії” Європейський суд з прав людини зробив висновок, що таке позбавлення громадянства, яке до того ж призвело до видворення, є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод через відсутність реальної загрози особи, формалістичний підхід та порушений баланс публічних і приватних інтересів. Цікаво, що це чи не єдина справа, в якій було визнано порушення статті 8 щодо позбавлення громадянства особи у зв’язку з терористичною загрозою.

У 2023 році росіяни пішли далі й ввели цілу низку підстав для припинення громадянства. Терміном “припинення” РФ намагається ліквідувати юридичну колізію, адже стаття 4 Конституції РФ та стаття 5 Закону “Про громадянство” прямо забороняють позбавлення громадянства. Усвідомлюючи, чим саме є поправки, російські посадовці вказують, що нова норма застосовуватиметься лише до натуралізованих осіб.

Якщо узагальнити, то російський паспорт забиратимуть за вчинення діянь, які створюють загрозу національній безпеці. Серед них є особливо цікаві: дискредитація російської армії, членство в організаціях, діяльність яких є небажаною (мова також про неурядові організації, незалежні медіа, правозахисників), замах на життя державного чи громадського діяча (наприклад, убив Гіркіна – позбувся паспорта). Більше того, позбавлятимуть громадянства й за дезертирство, яке через широту свого визначення в законодавстві РФ, також може бути застосоване щодо ухилянтів від мобілізації, яку запущено на повну потужність.

Особливим цинізмом є те, що ці поправки були запропоновані 29 грудня 2021 року. З-поміж іншого, це вказує на те, що Путін та його партія розуміли, які наслідки матиме їхня авантюра з так званою спеціальною воєнною операцією.

До повномасштабного вторгнення Росія нав’язала свої паспортні документи понад 3 мільйонам українців на окупованих територіях. Без цього документа неможливо залишатися вдома, неможливо реалізовувати навіть невідчужні права та свободи. Кампанія прийому в громадянство після лютого 2022 року з гуркотом провалилася.

Україна та міжнародне співтовариство послідовно не визнають насильницьку паспортизацію. Діяння, спрямовані на викорінення національної ідентичності населення окупованих територій, все більше набувають ознак злочину геноциду.

Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини