Як Путін, повертаючи радянські практики, перевершив Хрущова і Брежнєва

“Найбільшою трагедією ХХ століття був розвал СРСР”, – колись зітхнув Владімір Путін. І, судячи з останніх дій, він не просто сумує за совком – він намагається його оживити, як стару мумію, яку вже п’ятий раз витягли з мавзолею.

31 липня він підписав закон, що карає навіть пошук в інтернеті матеріалів зі списку “екстремістських”. Тобто тепер неважливо, що ви шукаєте, – важливо, що ви умисно це робите. Бо ж випадково ніхто ніколи не натискав “не туди”.

А щоб ніхто не сховався, штрафуватимуть і за рекламу VPN. Ба більше – користування VPN офіційно вважається обтяжливою обставиною під час злочину. Логіка проста: якщо ти злочинець, але без VPN – то, може, ще й пробачимо. А якщо з VPN, то це точно терорист.

Ідеальний план відновлення радянської сутності: тоді забороняли самвидав, тепер – гугл. А ще в СРСР існували такі собі спецсховища, де зберігалися матеріали, які партійне начальство дозволяло читати лише собі й вузькому прошарку довірених пропагандистів. Тепер те саме. Путін зі своїми посіпаками вирішують, що можна читати громадянам країни, а що ні.

І це не просто окремий акт. Там продовжує створюватися ціла система стеження за громадянами, щоб, не дай Бог, не вийшли з-під контролю.

Законодавство про “іноземних агентів” та “небажані організації”, яке дозволяє державі контролювати організації і фізичних осіб, можна навіть не згадувати, бо воно ухвалювалося давно і стало вже рутинним. Відтоді Росія не раз досягала дна, після чого знизу стукали ще раз.

Кремль надумав замінити західну платформу “Ютуб” на рідний скрепний рутуб. Покрутили мізками й зробили. І запровадили.  Хоча громадяни й люблять ніжно свого лідера, але чомусь не кинулися на рідну патріотичну платформу. Бо в сучасному світі запорукою інтересу до соціальних мереж є свобода. А в патріотичному російському рутубі з цим проблеми.

Аналітики  DFRLab (Цифрової криміналістичної дослідницької лабораторії) свідчать, що на цій платформі домінують державні телеканали, а так звані популярні відео на головній сторінці часто містять політичні повідомлення, пов’язані з війною в Україні. Іншими словами, туди вплітають махрову державну пропаганду. А вона, судячи з усього, не до смаку навіть найлояльнішому населенню. Яскравим підтвердженням цього є той факт, що ще торік безумне шоу Владіміра Соловйова не потрапляло до п’ятдесятки найпопулярніших російських телепередач.

Вищезгадувані аналітики DFRLab зазначають, що деякі державні структури та бюджетні організації зобов’язують своїх співробітників дивитися контент на цій платформі. Крім того, на сайтах державних ЗМІ часто використовуються плеєри рутубу замість ютубу, що штучно збільшує кількість переглядів. Це дещо нагадує демонстрації часів СРСР, коли людей зобов’язували виходити на них у так званому добровільно-примусовому порядку.

До всього ж кремлівці вирішили, що ватсап надто вільний для підданих, тож готують новий месенджер “Максим”. Чому “Максим”? Бо він максимально знатиме про вас усе: з ким ви листуєтесь, що їсте, коли спите і навіть яку картину купили на OLX.

Офіційно це про “національну безпеку”. Неофіційно – про національне прослуховування. Адже з “Максимом” не треба ламати голову, як зламати ваш акаунт. Просто встановіть застосунок – і він сам принесе всі дані до Луб’янки, ще й у гарній папочці.

Але не хвилюйтеся, держава обіцяє, що доступ до ваших повідомлень матимуть лише “відповідальні органи”. А в Росії ж усі органи – відповідальні. Особливо ті, службовці яких носять погони й бережуть державну таємницю… від вас самих.

Також там існує ціла низка законів, які сприймають свободу слова як зло. Ось декілька з них, бо якщо перелічувати їх усі, то можна цілу дисертацію написати. 

Закон “Про фейки” (стаття 207.3 КК РФ “Публічне поширення свідомо неправдивої інформації про використання Збройних Сил Російської Федерації”): цей закон, ухвалений після початку повномасштабного вторгнення в Україну, криміналізує поширення “фейків” про дії російської армії та державні органи. Покарання може бути дуже суворим, аж до тривалих термінів ув’язнення. Застосовується дуже широко, і “фейком” може бути визнана будь-яка інформація, що суперечить офіційній позиції.

Закон про “дискредитацію” Збройних сил РФ (стаття 280.3 КК РФ): також ухвалений після 24 лютого 2022 року, передбачає відповідальність за дії, спрямовані на “дискредитацію” використання Збройних сил РФ. Це може охоплювати публічні висловлювання, акції протесту, пости в соціальних мережах, що критикують війну або дії армії.

Переслідування журналістів за власні висловлювання – це вже не дивина для Росії. Там тепер садять за репости, лайки та навіть коментарі під публікаціями, що “дискредитують” армію або містять “фейки”, люди притягаються до відповідальності, включно з кримінальною.

Кількість обвинувачених та засуджених лише за статтями про “дискредитацію армії РФ” та поширення фейків про неї протягом останніх шести років правління Путіна значно більша, ніж кількість обвинувачених в антирадянських висловлюваннях та критиці радянської влади в аналогічні періоди правління Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва, зазначає proekt.media.

Тож у певному сенсі Путіну не лише вдалося відродити СРСР, але й перевершити його. І найбільшою небезпекою є те, що всі ці закони та репресивні практики Росія системно поширює на окуповані нею території України. 

Юрій Луканов, незалежний журналіст, письменник