Як псевдореферендум на Херсонщині може стати доказом для трибуналу проти Росії
Немає дискусій про “референдум” щодо нового самопроголошеного утворення на Півдні України, а питання виникає лише, як до цього ставитись або діяти у зв’язку з цим та чи варто звертати увагу. Одразу після тимчасової окупації Херсона почала надходити інформація про підготовку псевдоголосування за республіканський статус утворення з трьох букв там. Спробуємо розділити питання на три блоки: політичний, юридичний, геополітичний правовий.
Політичний аспект
Херсон в облозі російських окупантів уже з перших днів березня. Фактично це місто, яке опирається 49 днів у ненасильницький спосіб. Його громада, як і інші на Сході та Півдні України, демонструвала готовність виходити з українськими прапорами та без зброї голіруч проти російських танків. Мітинги та виступи були масовими й досить показовими. Ми не можемо отримати жодних замірів громадської думки, але ці промовисті жести кажуть значно більше. Адже в умовах окупації протести є сміливим та показовим кроком з боку цивільних на відміну від анонімних відповідей на опитування соціологів. Росіяни не зможуть навіть для супернаївних “партнерів” просувати наратив про республіки, адже їхня армія, як і росгвардія, там присутні, і саме вони без імітації “прокладок” тримають в облозі місто, чинять звірства, викрадають та затримують активних громадян. В одній із захоплених друкарень Нової Каховки, як про це повідомляють відкриті джерела, вже не перший тиждень друкують “бюлетені”.
Як на мене, ситуація є вкрай абсурдною, бо навіть радянська бюрократія виглядає ідіотським кроком тут. Для всіх є очевидним, що жодної підтримки окупації немає, а демонстрація всієї немочі пропагандистської машини та армії вкупі лише для самопроголошення “республік” не додасть балів для зовнішньої пропаганди. Багатоходівка, яку застосували в ОРДЛО, тут не спрацює взагалі. Такі дії можуть бути використані лише для внутрішньої пропаганди, але на неї всьому цивілізованому світу варто припинити звертати увагу. Їх вилікує лише правда після трибуналу, про який дещо згодом. Тож з політичного погляду така подія буде виключно новинним приводом для пропагандистських російських ЗМІ. Те, що було трагедією в Криму та ОРДЛО, перетворюється на цирк шапіто в реаліях 2022 року.
Юридичний аспект
Референдум, як і вибори, може організовуватися лише державою, має чітку процедурну рамку та умови для організації процесу, а також голосування. В українській мові є змістовне слово “волевиявлення”, і воно має значення воля (політична, громадянська позиція) та її демонстрація. Будь-яка демонстрація голосування без свободи формування політичної волі є збоченим актом. Логіка заборон правового режиму воєнного стану полягає в недопущенні під час війни виборів, референдумів, змін до Конституції та виборчого законодавства.
Чому так? Бо в цей період можна як змусити сторону йти на неконституційні дії або політичні поступки, так і унеможливити будь-який конкурентний процес, змагальність позицій, сторін, на основі яких громадяни й повинні ухвалювати рішення. Закону про місцевий референдум у країні немає, але і на його основі не можна було б порушувати питання територіальної цілісності, суверенітету тощо. Процедура проведення всеукраїнського референдуму теж відома, але російська армія запустити маховик не може. Залишається імітувати.
Знову ж таки я б це не називала навіть псевдореферендумом, а говорила б про російську пропагандистську акцію. Всі, хто братиме участь у її організації, відповідатимуть перед законом у перспективі.
Тож з юридичного погляду:
це дійство не має жодних ознак референдуму;
ЦВК припинила повноваження територіальних комісій та закрила доступ до державного реєстру виборців ще на початку війни, чим зменшила вагу навіть цієї слабкої імітації;
результати імітованого голосування не мають жодних юридичних наслідків (крім встановлення акту агресії майбутнім гібридним трибуналом);
референдуми в умовах війни / правового режиму воєнного стану в Україні заборонено.
Геополітичний правовий аспект
Геополітичним правовим аспектом є те, що Україні буде легше встановити акт агресії під час майбутнього трибуналу. Те, що для нас і світу є очевидним, повинно бути зафіксовано в рішенні поважної судової інстанції.
Якщо Міжнародний кримінальний суд уже встановлює факти скоєння воєнних злочинів, злочинів проти людяності та, можливо, й акту геноциду, то “матір’ю всіх воєнних злочинів проти України” є акт агресії як причина цих дій на місцях. Щоб засудити Росію, отримати репарації та компенсації на рівні держави, нам цей вирок буде дуже потрібним.
Пропагандистська акція, організована російськими військовими на Херсонщині, комунікація навколо цих подій у російських медіа та з вуст російських посадовців ще раз доводитиме факт агресії для його юридичного, але на міжнародному рівні, визнання та засудження. Тож документуймо та готуймо докази для трибуналу щодо акту агресії.
Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА
