Як партія “Грузинська мрія” прагне придушити свободу слова в країні

Протягом останнього року Грузія, яка тривалий час була лідером з демократичних перетворень у Кавказькому регіоні та у 2023 році отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, демонструє стрімке скочування в бік авторитаризму, адже керівна партія “Грузинська мрія” послідовно проводить політику придушення інакомислення. Це, зокрема, проявляється в планомірному тиску на свободу слова та намаганні взяти під контроль медіа в країні.

Грузинська журналістка співзасновниця Open Caucasus Media Маріам Нікурадзе має борг 20 тисяч ларі, що еквівалентно 7300 доларам США. Вона не позичала ці гроші, не брала кредиту. Це штраф, який вона має сплатити за рішенням суду. Її чотири рази визнавали винною в блокуванні доріг. Блокування полягало в тому, що вона виконувала свої професійні обов’язки – висвітлювала масові протести в Тбілісі.

Чи платитиме вона – ще не вирішила. “Очевидно, у мене небагато грошей, але це однаково непросте рішення. Якщо ви не заплатите, то ваші рахунки будуть заарештовані. Також є імовірність, що деякі з цих рішень будуть скасовані, тому ще рано вирішувати”, – написала Маріам мені у WhatsApp.

З кінця листопада минулого року, коли в Грузії спалахнули протести, ця журналістка в епіцентрі подій. Вона зазнала травми, коли зніманню намагалася перешкодити поліція, пошкодили також її знімальну техніку.

А її борг – це своєрідний символ політики грузинської влади щодо журналістів.

“Тоді як керівна партія “Грузинська мрія” активізує зусилля щодо консолідації авторитарного правління, незалежні ЗМІ стикаються з безпрецедентним тиском і зараз перебувають на межі виживання. Журналісти дедалі частіше стають жертвами затримань, фізичних нападів, довільних штрафів, цензури, а також фінансових та інституційних репресій”, – йдеться в нещодавній заяві Міжнародного інституту преси, яку підписали десятки міжнародних медійних організацій.

Треба нагадати, що протести в Грузії спалахнули після 28 листопада минулого року, прем’єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе оголосив про зупинення до 2028 року переговорів з Європейським Союзом щодо вступу до нього. Це притому, що в грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата на членство в ЄС. Таке оголошення сталося після того, як Європейський Союз не визнав жовтневих парламентських виборів у Грузії легітимними через фальсифікації й численні порушення законодавства. До того протестували не раз. Щоразу відбувалися затримання, побиття та інший тиск на журналістів.

Після виборів у грудні президента Міхеіла Кавелашвілі, залежного від сірого кардинала Грузії проросійського олігарха Бідзіни Іванішвілі, і, відповідно, зміцнення проросійської влади протести тривали. Вони мали мирний характер. Учасники протестів не давали фізичної відповіді на насильство поліції – це була одна з ключових відмінностей від українського Майдану.

Щодня по Тбілісі, подекуди іншими містами, ходили колони протестувальників з вимогами провести справедливі парламентські вибори. Їх уже зазвичай не чіпали фізично. Але влада ухвалила низку законів, які суттєво обмежували свободи громадян, зокрема журналістів.

Найбільше занепокоєння та критику з боку міжнародних організацій спричинив “закон про прозорість іноземного впливу”, який парламент країни ухвалив у травні 2024 року і також спровокував протести по всій країні. Це був закон, фактично списаний з російського. Він зобов’язував організації, що отримують понад 20% свого фінансування з-за кордону, оголошувати себе “агентами іноземного впливу” й дотримуватися обтяжливих та нав’язливих вимог до звітності та нагляду.

Але 1 квітня 2025 року в країні ухвалили “закон про реєстрацію іноземних агентів”, який значно суворіший за вищезгаданий. За його недотримання встановлено штрафи до 10 тисяч доларів або тюремне ув’язнення до п’яти років. Нереєстрація “іноземним агентом” стала де-факто кримінальним злочином. Новий закон дозволив переслідувати не лише організації, а й окремих осіб за недотримання вимог. У такий спосіб особистий ризик для журналістів та активістів збільшився.

Також у квітні парламент Грузії ухвалив поправки до “закону про мовлення”, які забороняють іноземне фінансування мовників. Крім того, “Репортери без кордонів” зазначають, що бізнесам настійно рекомендують не розміщувати реклами незалежних ЗМІ, що сприяє їхньому “повільному економічному удушенню”.

Transparency International Georgia попереджає, що ці законопроєкти можуть “знищити” критичні телеканали. Це означає, що законодавчу базу розроблено не лише для маркування, а й для досягнення “економічного удушення” незалежних ЗМІ зі змушенням їх закриватися або підкорятися.

Це не є прямою забороною, але де-факто це є виявом прихованої цензури. За словами про національні інтереси насправді приховується непряме придушення свободи слова.

У лютому 2025 року парламент криміналізував “словесну образу, наклеп або образливі зауваження” щодо державних службовців. Покарання передбачають штрафи до 4 тисяч ларі (приблизно 1450 доларів США) або до 45 днів затримання. Десятки журналістів, активістів та опозиційних діячів уже отримують виклики до суду за цим суперечливим положенням, яке критики розглядають як спробу придушити критику в соціальних мережах. 

49-річній Мзії Амаглобелі, директорці й засновниці онлайн-видань Batumelebi и Netgazeti, загрожує від чотирьох до семи років позбавлення волі. Вона дала ляпаса поліцейському, з яким сперечалася, що видно на відео. Після її затримання він плюнув їй в обличчя і пообіцяв посадити за кримінальною статтею. Це теж зафіксовано на відео. Від дня затримання, 12 січня, журналістка перебуває в СІЗО. Після її затримання журналісти виходили на акції протесту. Вони вважають її арешт політично вмотивованим.

Попри ризики кримінальних переслідувань багато грузинських незалежних ЗМІ та груп громадянського суспільства публічно пообіцяли не підкорятися новому закону про “іноземних агентів”, відмовляючись реєструватися. Незалежне інформаційне видання Publika.ge та онлайн-видання Mtis Ambebi заявили про свій намір боротись із законом, використовуючи як місцеві, так і міжнародні правові інструменти, а деякі навіть ініціювали судові оскарження у Верховному суді Грузії.

Грузія, яка свого часу вважалася зразком демократичних перетворень та лідером пострадянських реформ на Кавказі, тепер віддаляється від своєї попередньої прозахідної орбіти. Найтрагічніше, що домінантна кількість населення, до 80%, підтримує європейський вибір. І не знаходить засобів цьому ефективно протистояти.

Країна наближається до авторитарних моделей, що підкреслюють її нещодавні законодавчі дії. Звіт V-Dem Institute “Демократія 2025” понизив Грузію до “виборчої автократії”, зазначивши, що 2024 рік ознаменувався “найбільшим однорічним занепадом з моменту здобуття Грузією незалежності”.

Які висновки треба зробити українцям? Мабуть, усвідомити, що жодні реформи не є стовідсотковою гарантією від повернення до тоталітаризму. І наша влада дає чимало підстав для припущення, що вона хоче йти цим шляхом.