Відкритий лист до президента, народних депутатів та членів уряду

17 вересня 2015 року Постановою Верховної Ради України № 708-VIII я був визначений представником Верховної Ради України в складі Конкурсної комісії з відбору на зайняття посад членів Національного агенства з питань запобігання корупції, а Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 951-р від 21 вересня 2015 року був включений до складу цієї комісії.

15 жовтня 2015 року Указом Президента України № 586/2015
я був нагороджений Орденом “За заслуги” ІІІ ступеня на честь 400-річчя Києво-Могилянської Академії.

2 червня 2016 року, з порушенням Конституції України і Регламенту Верховна Рада України конституційною більшістю від її складу ухвалила спочатку Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, а потім і Закон України “Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя)”, проявивши при цьому свавілля і нехтування справедливими зауваженнями і пропозиціями окремих народних депутатів і парламентських фракцій та Конституційним принципом Верховенства Права.

Вважаю, що в Україні сьогодні, в лиху годину не оголошеної війни проти моєї країни і народу з боку Російської Федерації, за цілком зовнішньо демократичними процедурами відбулась, на мій погляд, узурпація державної влади окремими політично-олігархічними угрупуваннями, негативні наслідки якої для суспільства і народу мені важко спрогнозувати і передбачити.

Як член правничої спільноти України і як викладач права та вихователь студентів-правників з понад 40-річним професійним стажем у сфері правознавства і з 54-річним трудовим стажем, нагороджений Відзнакою Асоціації правників України “За честь і професійну гідність” я не можу спокійно і байдуже спостерігати за тим, що відбувається в сфері державної влади та залишатись мовчазним спостерігачем цих процесів. На жаль, мої можливості ефективно протистояти такому свавіллю можновладців вкрай обмежені.

На підставі викладеного та на знак протесту проти такої діяльності Президента держави і більшості народних депутатів України заявляю, що:

По-перше, відмовляюсь від державної нагороди – Ордена “За заслуги” ІІІ ступеня, яким був нагороджений 15 жовтня 2015 року. По-друге, відмовляюсь також представляти в складі Конкурсної комісії з відбору членів Національного агенства з питань запобігання корупції Верховну Раду України, якій більше не довіряю як вищому представницькому органу народу України.

Прошу Адміністрацію Президента прийняти в мене зазначену державну нагороду та посвідчення до неї, а Кабінет Міністрів України ухвалити рішення про виключення мене зі складу цієї комісії з 3 червня 2016 року.

(Державну нагороду завтра, 3 червня 2016 року, передам в АПУ разом з письмовим текстом цієї заяви, копії якої також передам до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України)

Післямова: 

По-перше, публічно звертаюсь до шановного В’ячеслава Степановича Брюховецького і колектива Національного університету “Києво-Могилянська Академія” з розумінням поставитись до цього мого вчинку і вибачити, якщо він Вас ображає, оскільки саме Ви, В’ячеславе Степановичу, представляли мене до державної нагороди і вручали мені її особисто на засіданні Вченої ради університету.

По-друге, звертаюсь також до представників антикорупційної громадськості, членів Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією і тих 227 народних народних депутатів, які голосували за мою кандидатуру до складу Конкурсної комісії – також зрозуміти правильно мій вчинок і не дуже суворо засуджувати мене.

Розумію, що частина моїх друзів, знайомих і не знайомих мені особисто людей по-різному поставляться до цієї заяви і мого вчинку. Не виключаю, що хто-небудь розцінить їх як своєрідну піар-акцію. 

Це ваше право! 

Скажу лише, що в моєму житті вже все відбулось і мені нічого, крім здоров’я відповідно до мого віку – не треба. Хочу ще дочекатись Рішення Європейського Суду з прав людини у моєму позові до України, який вже 8 років лежить у Стразбургу…

Мені 71 рік, у мене 5 онуків і 2 правнуки, мене ще слухають мої студенти і, мені здається, що поки що не шепочуть мені в спину “діду, сиди вже дома, дивись телевізор і нянчи онуків і правнуків…” Як тільки почую такі слова чи побачу скептичні погляди – негайно піду… писати мемуари…Крім того, долею я став відносно публічною особою і не приховую, що цим вчинком хочу привернути увагу правничої спільноти України до здатності нести особисту моральну і професійну відповідальність за дотримання життєвих принципів, яким намагався ніколи у своєму житті не зраджувати.

Всім – бажаю Віри, Надії, Любові і Удачі ! 
Хай щастить нам і нашій Україні!

Зі щирою повагою до всіх!