Україна знову закрила КПВВ з Кримом: що далі?
Тиждень тому, 8 серпня, на своєму позачерговому засіданні Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження про тимчасове припинення роботи КПВВ на адміністративній межі з тимчасово окупованою територією Криму з 9 серпня.
Офіційно метою ухвалення цього рішення є “запобігання поширенню на території України COVID-19 шляхом тимчасового припинення роботи КПВВ”.
Звичайно, закриття пунктів пропуску на адмінкордоні з Кримом у той час, коли, за інформацією МОЗ, найбільшу кількість хворих на коронавірус зафіксовано у Львівській, Рівненській областях та місті Києві, які не межують з окупованою територією, виглядає дивним.
Утім, якщо про справжні причини закриття КПВВ з Кримом можна лише здогадуватися, то про наслідки такого рішення можна говорити абсолютно конкретно, бо їх на собі відчула велика кількість людей.
П’ять місяців в ізоляції
Перше рішення щодо обмеження перетину КПВВ з тимчасово окупованою територією Криму було ухвалене ще 14 березня.
Тоді уряд встановив, що дозвіл чи заборона перетину адмінкордону надається відповідно до “прописки” особи: повернутися на підконтрольну українському уряду територію мали можливість тільки ті особи, які могли підтвердити реєстрацію місця проживання на контрольованій території.
Відповідно, в’їжджати до окупованого Криму могли лише громадяни, у паспортах яких місцем реєстрації визначено населені пункти на цій території.
Відразу після ухвалення цього розпорядження правозахисні організації заявили про небезпеку такого рішення, яке створює ризики для життя та здоров’я наших громадян в окупації та суперечить політиці реінтеграції.
Під тиском суспільства через чотири дні до розпорядження були ухвалені зміни, якими передбачалася можливість перетину КПВВ за наявності підстав гуманітарного характеру, перелік яких, утім, не був визначений. У цій ситуації Мінреінтеграції спільно з правозахисниками розробило відповідні роз’яснення, що були скеровані на адресу Держприкордонслужби.
Наслідком нормативного невизначення підстав гуманітарного характеру стали різні практики застосування та різне розуміння суті підстав гуманітарного характеру, що створювало багато конфліктних моментів на КПВВ.
Ситуацію погіршувало й те, що формально рішення про можливість перетнути КПВВ за наявності підстав гуманітарного характеру ухвалював голова Держприкордонслужби з негайним інформуванням Мінреінтеграції. Це не додавало і без того непростій процедурі оперативності.
З урахуванням того, що в березні окупаційна влада запровадила заборону на виїзд та в’їзд на територію Криму для громадян України, кількість перетинів адмінкордону скоротилася в десятки разів.
Так, у квітні-травні 2020 року було зафіксовано 4 тисячі перетинів адміністративного кордону з окупованим Кримом, тоді як протягом аналогічного періоду у 2019 році Держприкордонслужба зареєструвала 344 тисячі перетинів.
Така ситуація фактично проіснувала до 15 червня, коли робота КПВВ була відновлена з певними умовами щодо самоізоляції для осіб, які виїжджають з окупованої території. З 1 серпня всі вимоги щодо проходження обов’язкової самоізоляції громадян були зняті.
А вже за тиждень Кабмін знову тимчасово до 30 серпня припинив роботу пропускних пунктів, фактично відновивши березневі обмеження з перетину адміністративного кордону з Кримом.
Сказати, що рішення уряду закрити КПВВ було неочікуваним, – не сказати нічого.
Багато кримчан, попри обмеження з боку окупаційної влади, нарешті виїхали на підконтрольну територію. Багато хто поїхав до Криму відвідати родичів, до яких не міг потрапити через карантин.
Крім того, триває вступна кампанія, в якій мешканцям окупованих територій наразі забезпечено можливості вступу без ЗНО до будь-якого закладу освіти України.
У ніч з 8 на 9 серпня на КПВВ з обох боків адміністративного кордону з Кримом зібралися сотні людей, які намагалися встигнути перетнути адмінкордон до припинення його роботи зранку.
Гарячі лінії правозахисних організацій, а також Представництва президента в АР Крим першими відреагували на запит громадян щодо консультацій у зв’язку із запровадженням нових обмежень перетину КПВВ.
І знову виникли питання щодо гуманітарних підстав перетину адмінкордону. Відповідно до роз’яснень Мінреінтеграції, гуманітарними підставами перетину КПВВ, зокрема, вважаються:
- необхідність возз’єднання сімей;
- випадки тяжких хвороб,
- смерті близьких родичів;
- подання документів для вступу до закладів освіти;
- перетин адміністративної межі особами, які не мають зареєстрованого місця проживання, а також інші випадки.
Утім, як і в березні, зараз ці роз’яснення мають рекомендаційний характер, у них немає відповіді на численні питання, які виникають у людей під час перетину КПВВ. Отже, ніхто не може дати жодних гарантій позитивного рішення щодо виїзду чи в’їзду до окупованого Криму.
Оскільки розпорядження ухвалювалося дуже оперативно, його автори забули про абітурієнтів. Власне, для них і членів їхніх сімей інформація про припинення роботи КПВВ в самий розпал вступної кампанії стала справжнім шоком. До того ж для них не було зроблено винятку, і вони мали б проходити самоізоляцію. Рішенням уряду 12 серпня ця помилка була виправлена.
До речі, про процедуру ухвалення рішення.
Зараз, як і в березні, рішення про пропуск людини через КПВВ за наявності гуманітарних підстав ухвалює голова Держприкордонслужби, але тепер за погодженням з Мінреінтеграції. Водночас немає жодних вказівок про механізм та форму такого погодження, що викликає багато питань у людей.
Крім цього, неважко здогадатися, що отримати рішення голови прикордонної служби та погодження від Мінреінтеграції вночі чи у вихідний день є завданням нетривіальним, що робить терміновий виїзд з окупованого Криму майже неможливим.
Усе це разом із тим, що люди не розуміють причини припинення роботи КПВВ і перспективи їхнього відкриття, створює атмосферу страху та недовіри. А це не може позитивно вплинути на політику збереження зв’язків та реінтеграції мешканців окупованої території.
Чого чекати далі?
Найочевидніша відповідь – невідомо. Особливо коли питання припинення роботи КПВВ можуть вирішуватися так оперативно і без публічних пояснень, як це відбулося тиждень тому і як не має відбуватися в демократичних країнах.
Проте навіть якщо після 30 серпня робота КПВВ буде повноцінно відновлена, необхідно думати про способи мінімізації негативних наслідків подібного раптового припинення роботи КПВВ.
Звичайно, уряд України не може поки що вплинути на COVID-19, але є дещо, що Кабінет Міністрів може зробити вже на найближчому своєму засіданні.
Наприклад, ухвалити зміни до Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, якими, по-перше, як цього вимагають правозахисні організації, визначити перелік гуманітарних підстав для перетину КПВВ з окупованою територією.
По-друге, варто змінити механізм ухвалення рішення про пропуск людей, які мають ці гуманітарні підстави, тобто децентралізувати його, щоб рішення про перетин КПВВ могло бути ухвалене безпосередньо на КПВВ.
Крім того, перший тиждень, що минув з моменту закриття КПВВ, продемонстрував, наскільки багато виникає практичних запитань у громадян України, іноземців щодо перетину КПВВ. Тому доцільно було б на базі Мінреінтеграції та Держприкордонслужби зробити окрему цілодобову гарячу лінію з можливістю звернення на неї з окупованої території.
Також роз’яснення щодо перетину адміністративного кордону мають регулярно оновлюватися з урахуванням проблемних питань, що виникають. А в разі неможливості їхнього вирішення через додаткові роз’яснення, вони мають розв’язуватися шляхом внесення змін до розпорядження уряду.
Наприклад, чимало питань спричиняє використання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для перетину КПВВ.
Тоді як відмітка про реєстрацію місця проживання в паспорті на тій чи іншій території однозначно є підставою для пропуску людини відповідно до розпорядження, довідка переселенця, яка відповідно до закону підтверджує місце проживання особи, такою підставою не є.
Це спричиняє багато проблем у переселенців, які приїхали додому в Крим відвідати близьких і тепер можуть стикатися зі складнощами під час виїзду з окупованого півострова.
Поки ці та багато інших питань розв’язуються в ручному режимі (бо інакше не виходить), тисячі наших співгромадян в окупованому Криму залишаються без зрозумілих відповідей та прогнозів від органів влади.
Але саме на державі, а не на громадських організаціях лежить відповідальність за забезпечення перетину КПВВ, що залишаються основним шляхом підтримки зв’язків з мешканцями тимчасово окупованого Криму.
Адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, для УП
