Про конфлікт інтересів у новоствореному Міністерстві з енергетики та довкілля

Міністерство екології та природних ресурсів позбавляється своєї назви. Уряд вирішив його об’єднати з Міністерством енергетики і назвати Міністерством енергетики та захисту навколишнього середовища.

Прихильники такого об’єднання у владі вказують, що Мінприроди було неефективним, не іміджевим, що країні потрібна дерегуляція та лібералізація економіки, а отже, міністерство в такому вигляді потрібно ліквідувати. Однак нечисленна професійна та вмотивована команда цього міністерства вже заклала глибинні підвалини для проєвропейських реформ у сфері охорони довкілля. Тому така аргументація – це те саме, що почати ремонт старого будинку, де заклали гарний фундамент, зводяться нові стіни, і пропонувати це все повністю зруйнувати.

Об’єднати Міністерство енергетики та Міністерство охорони довкілля означає закласти ідеологічний конфлікт. Не можна серйозно сприйняти тезу, що в інших країнах охорона довкілля поєднана з різними галузями. Таке поєднання є, але воно сполучене зі сталим розвитком, туризм – із сільським господарством. Не можна робити таке об’єднання в країні, де головний пріоритет – вугільна промисловість та ядерна енергетика, а не зелена енергетика.

Нам цікаво,  як новостворене міністерство буде проводити стратегічне екологічне оцінювання, зокрема, програм з розвитку гідроенергетики та програм з енергетики. Можна припустити очевидний конфлікт в оцінках. Незалежне стратегічне екологічне оцінювання цих програм має проводити незалежне міністерство.

Як будуть впроваджуватися пакети підзаконних нормативних актів з оцінки впливу на довкілля в стратегічному екологічному оцінюванні з огляду на те, що у юристів-екологів є низка позовів проти Міністерства енергетики? У судах були протистояння інтересів між захистом довкілля та розвитком енергетики. Що буде з цим балансом у новому відомстві, яке тепер називається Міністерством енергетики і захисту довкілля?

У країнах Європейського Союзу в назві подібних міністерств недаремно стоїть на першому місці слово “довкілля”. Воно показує пріоритет та екологізацію інших галузей. А ми своєю концепцією реформи наближаємося до рівня Казахстану. Там також є таке міністерство. Експерти переконані, що такий підхід до відомства був помилковим. У цій країні зараз є низка проблем із довкіллям. 

Не варто забувати, що ми – Чорнобильська країна. Ми маємо цілі покоління людей з хворобами через те, що опускали проблеми охорони довкілля і думали: це все про метеликів, а не про наше життя і здоров’я. 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає одне з перших місць за рівнем забрудненості атмосферного повітря і води. У нас неймовірні проблеми з вирубуванням лісів, децентралізації з бурштином. Ані журналісти, ані юристи не можуть навіть потрапити на території нелегальних копанок.

У підході з міністерством забули, що країна перебуває в стані війни і довкілля під час збройного конфлікту мало б бути в пріоритеті. Адже території бойових дій перебувають на межі екологічної катастрофи. Екологічна громадськість б’є в набат, наполягаючи, що ми маємо зараз розробляти методики вивчення шкоди довкіллю, яку спричиняють воєнні конфлікти.

Ми будемо намагатися все ж таки переконати президента та керівництво уряду, що в країні Чорнобиля має бути окреме Міністерство охорони довкілля. А якщо це неможливо, то хоча б забезпечити баланс у штатному розписі працівників. Бо довкілля – це наука зі специфічними знаннями, якими мають володіти принаймні декілька заступників міністра і, відповідно, мати профільну освіту. Вони мають зберігати баланс та чути фахову громадськість, яка готова допомагати і розбудовувати державу у сфері охорони довкілля, а не наосліп ухвалювати реформи, які десь там вирішились і про які суспільство поставили до відома через інтерв’ю представника партії більшості. 

Виступ в Українському кризовому медіацентрі виконавчої директорки МБО “Екологія. Право. Людина” Олени Кравченко під час пресконференції “Пропозиція законодавчих ініціатив для парламенту”