США навряд визнають Росію країною-спонсором тероризму. Що це означає для України?
США найімовірніше не визнають РФ країною–спонсором тероризму. Про це неодноразово заявляв Ентоні Блінкен, а днями підтвердив і сам президент Байден.
Здається, що надання такого статусу державі-агресору – безумовно корисний та правильний крок. Однак, якщо подивитись глибше на потенційний ефект визнання держави спонсором тероризму у правовій площині, переваги стають не такими однозначними та масштабними, водночас з’являються приховані ризики.
Що це за статус? Рішення визнати державу спонсором тероризму приймає Державний департамент США. Цей статус має неміжнародний характер, юридичні наслідки за ним з’являються лише в межах правової системи США та її відносин з іншими державами. Тож розглянемо плюси й мінуси цього статусу.
1.Окрім санкцій та обмеження співпраці із такою країною, цей статус дозволяє подавати позови проти РФ у суди США та потенційно використовувати заморожені активи Росії для виконання цих рішень.
Зазвичай ці процеси обмежені юрисдикційним імунітетом держави. Тобто на одну державу (РФ) не можна подавати у суд в національних судах іншої держави (США).
Однак Foreign Sovereign Immunities Act (FSIA) передбачає обмеження такого імунітету, якщо державу визнано спонсором тероризму за законодавством США. Ці та інші законодавчі акти передбачають також можливість виконувати рішення судів, використовуючи заморожені активи іншої держави на території Сполучених Штатів.
Проте право подавати ці позови мають лише громадяни США, військовослужбовці США або державні службовці США. Відповідно, це дуже вузьке коло осіб, яке зможе скористатись правом подати позов і потенційно отримати компенсацію за рахунок заморожених активів РФ.
Безумовно, постраждалі від війни громадяни США мають повне право на захист їхніх прав, але цей механізм:
- є дуже обмеженим у колі осіб, які можуть ним скористатись;
- скеровує значні ресурси заморожених активів РФ у це річище без попереднього аналізу та стратегічного погляду на те, куди саме і як краще їх використати;
- може спонукати інші держави до аналогічних рішень, що і далі звужуватиме потенційний пул коштів, які можуть бути спрямовані в інші механізми та інструменти правосуддя та відшкодування.
2. Розмивання понять і розуміння війни в Україні шкодить перспективам притягнення РФ до відповідальності у майбутньому.
Багато хто помилково вважає, що визнавши РФ спонсором тероризму, по суті ми визнаємо, що РФ – держава-терорист.
Такий підхід несе ризик підміни понять, адже дії, що становлять порушення норм міжнародного гуманітарного права сприйматимуться як терористичні акти. За такого режиму ще важче захистити жертв та відновити їхні права, а також притягнути винних до відповідальності.
Проте наразі з погляду міжнародного права держава в принципі не може вчиняти акти тероризму, а терор українського суспільства втілюється у міжнародних злочинах, які вчиняють її представники в умовах збройного конфлікту.
Кого спонсорує РФ? Так звані “ЛНР” та “ДНР” не є терористичними організаціями. Це незаконні утворення, які підтримуються або прямо контролюються з боку РФ та беруть участь у збройному конфлікті. Особливості кваліфікації збройного конфлікту в Україні ми аналізували у звіті “Конфлікт на сході України: підходи до класифікації події та кваліфікації злочинів”.
Тож статус держави–спонсора тероризму спотворюватиме розуміння того, якою саме є природа конфлікту, який розв’язала Росія, та як саме потрібно притягати до відповідальності за злочини, які вчиняються в умовах війни.
Таке розмивання призводить до правової невизначеності, некоректної кваліфікації злочинів та як наслідок менш ефективного розслідування та переслідування. Що знову відтягує ефективне правосуддя для постраждалих від війни та притягнення винних до відповідальності.
Арьє Мора, експерт Ukrainian Legal Advisory Group
