Що відбувається в Афганістані зараз і чому режим “Талібану” – це не про релігію
Не можу спокійно дивитися на події у Афганістані. Читаю болючі пости своїх кабульських знайомих, дивлюся відео, які вони постять в інстаграмі, і всередині все стискається. Не можу прийняти той факт, що президент Ашраф Гані після свого суботнього виступу, імовірно, злився, і Кабул мирно передадуть “Талібану”.
Більшість вважає, що в Афганістані триває громадянська війна. Але “Талібан” від початку був створений Пакистаном з місцевого пуштунського населення, що і продовжується зараз. Уряд Пакистану створює і навчає терористів, фінансує, захищає і дає змогу вільно пересуватися кордоном, перевозити зброю, щоб захоплювати місто за містом. Доказами цього є наявність штабу “Талібану” в пакистанському місті Кветта, що знаходиться на кордоні з Афганістаном, і те, що кордон є вільним для їхнього пересування і ніяк не контролюється владою Пакистану. Афганські журналісти і громадські діячі постійно про це говорять і запустили кампанію під хештегом #SanctionPakistan (#پاکستان_باید_تحریم_شود), щоб привернути увагу міжнародної спільноти. Пакистан, звісно, відкидає такі звинувачення і виправдовується, перекладаючи провину на афганські уряд і військових.
ООН заявляє, що за останні дні бойовиками було вбито близько 30 дітей, більше 150 є пораненими. Через захоплені “Талібаном” міста зараз у Кабулі велика кількість біженців, в основному це жінки і діти. Бойовики вбивають людей просто на вулицях, стріляючи з вікон автівок. Декілька днів тому таліби застрелили чоловіка, який їхав на велосипеді, слухаючи музику. Примусово забирають жінок і дівчат з їхніх будинків з метою одруження на них.
Населення забирає свої збереження із банків, банки ліквідуються, у Кабулі з ранку неділі паніка. Багато хто хоче виїхати з країни, але не має можливості. Мені страшно подумати, що буде відбуватися далі з людьми, з правами жінок і дітей, коли “Талібан” встановить свої псевдошаріатські закони. Адже радикальні рухи завжди переслідують лише політичну мету. Їх не цікавить становище людей, права людини і бодай якісь моральні гуманістичні принципи. Нічого спільного вони з релігією не мають, проте релігійний фактор дуже часто вони використовують для маніпуляцій.
Водночас я читаю цими днями соцмережі і дивуюся, як багато в нас з‘явилося “експертних експертів” з теми Афганістану і талібів. І всі вони стверджують, що якщо населення не чинить опору, значить, підтримує режим “Талібану”. Тобто люди підтримують тоталітаризм, відсутність демократії, вбивства дипломатів і невинних людей, порушення прав жінок, заборону їм навчатися і працювати, вільно пересуватися. Кажуть, що таким чином афганці повертають собі своє рідне – традиції і цінності.
Ви серйозно? Цікаво, звідки ви берете цю інформацію? Реально дуже цікаво було б почитати першоджерела. Бо мої джерела – знайомі жителі Афганістану і афганські журналісти – говорять про зовсім протилежні речі. Люди у відчаї, вони відчувають себе обдуреними владою, яка віддала їх у руки терористам і просто втекла, хто у Пакистан, хто в Узбекистан, Туреччину. Пам‘ятаєте, як ви почувалися зимою 2013-го? Пригадайте і помножте на мільйон.
Дійсно, якась частина населення підтримує “Талібан”, але таких людей мізерна кількість. Це ті, хто досі тішить себе якимись ілюзіями про утопічну ісламістську державу, яка буде їх задарма забезпечувати і охороняти. Утім, на прикладі ІДІЛу знаємо, що нічого хорошого з цього не вийде, отже, давайте будемо реалістами і не будемо стригти всіх під один гребінець. А ще, не варто називати режим “Талібану” законами шаріату. Таліби лише прикривають свої злочинні дії псевдорелігійною ідеологією для досягнення своїх політичних цілей. Радикальний ісламізм це завжди лише політика, там немає релігії. Закони шаріату не виправдовують вбивства людей заради влади і заробляння грошей.
А зараз тисячі біженців вимушені були покинути свої домівки в захоплених містах. Чомусь диванні експерти не беруть це до уваги. У п’ятницю ми спостерігали, як мирне населення Афганістану тікало із захоплених міст Герату і Кандагару. В суботу – як люди тікали із захоплених Джалалабаду і Мазарі-Шаріфу. В неділю ж люди почали тікати з Кабулу і Баміяну, де таліби вже встигли підняти свій білий стяг. В Кабулі лунають постріли і вибухи, люди записують їх на аудіоповідомлення у WhatsApp і відправляють близьким, які живуть в інших країнах. Увечері неділі з аеропорту Кабулу припинили всі комерційні рейси, дозволеними залишились лише військові.
В Кабулі я маю декількох друзів, вчора зранку я намагалась з ними зв‘язатися, вони цілий день не виходили на зв‘язок. Лише близько 12-ї години ночі за київським часом моя знайома написала, що вони з чоловіком намагалися виїхати з Кабулу, але не змогли. Вона не є громадянкою Афганістану і намагалась просити допомоги у посольства.
“Ми живі, здорові, але я на антидепресантах. Поки ховаємося. Дасть Аллах виберемося звідси. Не може бути, що це кінець. Не було сил відповідати. Я спустошена, мені настільки сумно стало бачити, як ці десятки джетів полетіли звідси, як щури з корабля, продавши свій народ. Такої втечі я не бачила, хоча і війну я пережила, і перебудови, і революції, і зміни режимів. І за чоловіка боюся”, – написала подруга.
Інший мій знайомий народився в Кабулі і має там власний бізнес. Відповів сьогодні зранку. Вибачився за поганий інтернет і написав таке:
“Я не знаю чи залишуся тут, у мене є один план, але зараз тут все позакривали. Офіси зачинені, включаючи паспортний стіл, посольства та банки. Це жахливий і страшний момент для нас. Не знаю, що робити, але ми маємо якось розібратися з цією ситуацією і продовжувати жити з цим. Та в нас немає можливості! Президент втік. На вулицях Кабулу зараз тихо, вчора було дуже багато паніки, всі кудись бігли, місто стояло в безкінечному заторі. Зараз все зачинено, автомобілів мало. Бойовики перевіряють кожну автівку на дорогах, шукають посадовців, представників уряду і військових. Ті, хто з ними працював весь час (посадовці, військові), працюють і досі! Якщо таліби спіймають когось іншого, вони його просто вб’ють”.
Вікторія Нестеренко, голова правління правозахисної організації “Разом із законом”
