П’ять тенденцій, які формують порядок денний феміністичних рухів у світі
Наш світ, його архітектура безпеки сьогодні радикально змінюються. Ці зміни не завжди на користь жінкам, феміністичним рухам та демократичним цінностям.
Мені пощастило бути учасницею цьогорічної конференції ООН “Комісія зі становища жінок” у Нью-Йорку. Там я мала можливість почути голоси активісток з усього світу – від країн Латинської Америки до Африки та Північної Європи. Хоча контексти різні, проблеми виявилися дивовижно подібними.
Український досвід війни й кризи також знаходить відгук у цих міжнародних дискусіях. Я хочу поділитися тим, що бачу як дослідниця й активістка: які глобальні тенденції сьогодні визначають порядок денний феміністичних рухів і чому вони критично важливі для України.
Перша тенденція – відкочування в правах і політичний консерватизм. У багатьох країнах, зокрема в США та в окремих країнах Європи, зростає вплив правих політичних сил, що призводить до згортання вже досягнутих правових і соціальних гарантій для жінок, ЛГБТКІ+-спільноти та інших вразливих груп. Це супроводжується дискримінаційною риторикою, законодавчими обмеженнями й скороченням програм підтримки.
На міжнародному рівні це проявляється в зменшенні фінансування ініціатив з гендерної рівності та прав людини. Для України, яка значною мірою залежить від зовнішньої допомоги, це створює додаткові ризики: менше фінансування означає менше можливостей для розвитку громадянського суспільства, адвокації та просування демократичних цінностей.
Друга тенденція – видимість і значення неоплачуваної доглядової праці. У контексті війни в Україні, а ще раніше пандемії COVID-19 особливо помітним стало зростання навантаження на жінок. Це догляд за дітьми, літніми людьми, людьми з інвалідністю, ветеранами війни, підтримка громади під час евакуацій, надзвичайних ситуацій типу обстрілів.
На міжнародних майданчиках ця тема – видимість і значення неоплачуваної та невидимої доглядової праці – дедалі частіше звучить як ключова для забезпечення рівності. Феміністичні рухи наголошують: суспільство має не тільки визнати цю працю, а й інвестувати в соціальні сфери – охорону здоров’я, освіту, систему догляду. Без цього неможливо досягнути справжньої гендерної рівності.
Третя тенденція – вигорання і загрози сталості активізму. Феміністичні та ЛГБТКІ+-активістки в багатьох країнах стикаються з однаковими викликами: постійна нестабільність, короткострокові гранти, складні донорські вимоги, життя в стані кризи. Це призводить до виснаження й втрати мотивації.
Саме тому дедалі голосніше лунають заклики до нових підходів у фінансуванні – довготривалих, партнерських, гнучких. Йдеться не тільки про ефективність роботи організацій, а й про збереження самих рухів як живих спільнот. Для України, де громадянське суспільство працює в надзвичайно складних умовах війни, ця дискусія є життєво важливою.
Четверта тенденція – щораз більша потреба в міжнародній солідарності. Спільність викликів, з якими стикаються феміністичні рухи, показує: нам потрібна тісніша співпраця у світі. Солідарність – це не абстрактне поняття, а конкретний ресурс: простори для обміну знаннями, спільної адвокації, взаємної підтримки. Проте донори зрідка фінансують транснаціональні зв’язки, вважаючи їх “непрактичними”.
Я переконана, що саме ці простори надихають нас, допомагають відновлювати сили та відкривають нові можливості для ефективної взаємодії. Для України під час війни це питання набуває особливої ваги.
П’ята тенденція – пошук стійкості в часи криз. Пандемія, війна, політична нестабільність і економічні потрясіння ставлять перед нами питання: як зберегти рухи живими? Стійкість – це не тільки про ресурси. Це також про турботу одне про одного, про право активісток на відновлення, про культуру взаємної підтримки. Я бачу, як у багатьох країнах розвиваються саме такі практики, і вірю, що в Україні ми теж маємо будувати їх поруч з адвокацією та правозахистом.
Порядок денний феміністичних рухів формується глобально, але він безпосередньо стосується України. Наші виклики не унікальні, проте війна додає до них особливої гостроти. Вірю, що уважне спостереження за міжнародними тенденціями допоможе нам не тільки передбачати ризики, а й знаходити союзниць і натхнення в глобальній боротьбі за рівність.
Оксана Потапова, правозахисниця, дослідниця феміністичних рухів під час війни
