Прощавай, Facebook, прощавай, Twitter!
В останні дні вкотре набула розголосу тема захисту суспільної моралі. Її захисники намагаються отримати більше повноважень, аж до можливості використовувати такий важіль, як цензура. Журналісти, правозахисники і громадські активісти знову змушені кидатися на амбразуру, щоб захистити право на свободу думки, слова та самовираження.
В Україні є державний орган цензури. Це – Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі. Саме вона у 2009 році здобула від українських правозахисників антипремію “Будяк року” в номінації “За обмеження свободи вираження поглядів”.
Рік тому Віктор Янукович своїм указом від 9 грудня 2010 року доручив Кабміну ліквідувати Комісію. Але вже майже рік цей указ не виконується, а комісія продовжує свою активну діяльність, проїдаючи з державного бюджету мільйони гривень.
Ще декілька років тому було важко уявити, що міліція буде фабрикувати кримінальні справи за розповсюдження порнографії. Зараз це реальність — справа проти відомого правозахисника Дмитра Гройсмана, координатора Вінницької правозахисної групи. Дякувати за цю справу слід комісії.
Донедавна діяльність цього одіозного органу прикривалася “захистом дітей від порнографії”. Але ж дітей від порнографії мають захищати батьки, так само, як вони їх захищають від засовування пальців до розетки або ігор із сірниками! А кримінальними справами займається міліція. Навіщо тут комісія, не зрозуміло.
Посилання на існування аналогічних установ у Європі не витримує жодної критики. Там є органи, чиї функції аналогічні до Держкомтелерадіомовлення або Держкомкінематографії, а спеціальної “моральної” інквізиції немає.
Письменник Сергій Жадан в одному інтерв’ю зазначив: “В тій таки Європі є механізми, завдяки яким у друк не пройде ні пропаганда нацизму, ні ксенофобії. Для цього не потрібно жодних регулюючих репресивних органів, просто жоден нормальний редактор цього ніколи не пропустить. Бо якщо вже переймати європейську модель, то починати слід з прозорості та контрольованості влади”.
У боротьбі за мораль українська влада починає брати за приклад досвід Росії та Білорусі. Наприклад, в Росії широко інтерпретують статтю Кримінального кодексу “За розпалювання міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі” і свого часу навіть засудили одного блогера до знищення власного комп’ютера. Там “розпалюванням” вважають навіть цитати Льва Толстого, які ображають православну церкву, не кажучи вже про Маркса та сучасне мистецтво. У Білорусі блокували значну частину інтернет-сайтів, Twitter і соцмережу Вконтакте, складено список сайтів, до яких заборонено доступ — це, переважно, інформаційні ресурси.
Нещодавно громадськість майже отримала бажане скасування закону “Про захист суспільної моралі”, коли в першому читанні було прийнято пакет законів, які б регулювали сферу моралі без участі одіозної комісії. Але у другому читанні 12 травня “за” проголосували чомусь лише 12 нардепів…
А тепер народні обранці замість старого неякісного закону хочуть подарувати нам новий, але ще більш неякісний. Мова йде про законопроект № 7132 “Про внесення змін до закону “Про захист суспільної моралі”, прийнятий у першому читанні 18 жовтня.
Фактично, законопроект моральним визнає виключно мовчання. Таким чином ми ще не дотягнемо до Білорусі, де заборонені мовчазні акції протесту, але ми вже на шляху до цього.
Навіть попередній, не такий “драконівський” законопроект, отримав різко негативну реакцію Венеціанської комісії. Що європейські експерти скажуть про свіжу версію? Певно, подумають, що над ними знущаються.
Вконтакте, YouTube, Однокласники, Twitter, Facebook і будь-який інший веб-сайт – доступ до них в Україні можна буде закрити за рішенням Комісії із захисту суспільної моралі. Думаєте – перебільшення? Почитайте законопроект! Комісія стане регулятором інтернету, зможе обмежувати доступ до сайтів в Україні, вилучати їх зміст і блокувати зарубіжні веб-сайти. Прощавай, Facebook, прощавай, Twitter!
Законопроект заборонить “вживання нецензурних лайливих і брутальних слів” і зробить це підставою цензури. Звісно, список цих слів не додається. В результаті провокаторам буде достатньо використати один матюк в повідомленні на форумі, в коментарях чи соцмережі, щоб комісія “надійно заблокувала доступ” до цього сайту. Ви читали колись коментарі на Кореспонденті та Українській правді? А твори сучасних письменників? Прощавайте, свободо слова і думки!
Залізна завіса майже готова — лишилося дочекатися провалу фарсу від влади під назвою “Євроінтеграція”.
Змінити цю ситуацію можуть народні депутати, якщо нарешті скасують закон “Про захист суспільної моралі” і відмовляться від прийняття законопроекту №7132. А Кабінет Міністрів України може відзначитися, якщо все-таки виконає указ президента “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 9 грудня 2010 року і ліквідує горезвісну Національну комісію із захисту суспільної моралі.
Втім, це будуть лише перші, однак дуже вагомі кроки з викорінення цензури в Україні.
Наостанок хочеться зацитувати Ліну Костенко: “Шукайте цензора в собі”. Людина сама для себе визначає міру дозволеного, і навряд чи хтось має право робити це за неї.
Михайло Каменєв, Центр інформації про права людини
Опубліковано на Українській правді
