Процесуальне інтерв’ю — на заміну звичним підходам до проведення допиту

Активне впровадження в систему кримінальної юстиції ідей дотримання прав людини, яке було започатковано, завдяки змінам у КПК України 2012 року, нерідко зазнає критики з боку правоохоронців. Вони стверджують, що такі підходи суттєво ускладнюють справу та ледь не відверто перешкоджають притягненню до відповідальності винних у вчиненні злочинів осіб.

Тож виникає логічне запитання: Невже впровадження високих стандартів дотримання прав людини знижує ефективність розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності?

Досвід багатьох зарубіжних країн свідчить про те, що досягнення відповідного балансу цілком можливе. Натомість, філософія кожного інструмента досудового розслідування має бути трансформована. Інакше ми намагатимемось будувати новий якісний будинок та використовувати старі, пошкоджені та дефектні матеріали.

Однією з тих “цеглинок”, що мають бути відновленими, є інструмент отримання свідчень від особи. У кримінальному процесі, не орієнтованому на дотримання прав людини, “майстерність” проведення допиту переважно включає використання засобів схиляння особи до визнання вини, або підтвердження свідком наявної в слідчого, оперативного працівника чи прокурора версії. Водночас, арсенал таких засобів є доволі широким і прямолінійним – від певних комунікативних маніпуляцій та незначного психологічного тиску – до застосування методів фізичного впливу. Що маємо в результаті? Кримінальні провадження, які розвалюються в суді внаслідок відмови особи від попередньо наданих свідчень та випадки засудження невинуватих у вчиненні злочинів осіб.

Історія впровадження реформ в Україні переконує, що для розв’язання проблеми недостатньо “закарбувати позором” хибні практики, проголосити необхідність відмови від них, посилити відповідальність та створити додаткові інструменти контролю й виявлення зловживань. Адже, навіть, роззброївши в такий спосіб представників органів розслідування, суспільство не перестане вимагати від них ефективної роботи та притягнення винних у вчиненні злочинів до кримінальної відповідальності. І тому треба шукати більш ефективні рішення для здійснення ефективного досудового розслідування.

Саме до таких інструментів можна віднести процесуальне інтерв’ю. По суті йдеться про технологію комунікації між інтерв’юером і допитуваною особою, яка базується на іншій філософії. Процесуальне інтерв’ю – це інструмент, що сформувався, завдяки міждисциплінарним науковим розробкам та був відшліфований за час багаторічної практики роботи  поліцейських, детективів, прокурорів Британії, Австралії, Норвегії, Канади та інших країн, де існує професійна перепідготовка та відбір спеціалістів цієї сфери.

Філософія цього інструменту, насамперед полягає в необхідності максимально абстрагуватися від будь-якої упередженості, ототожнення допитуваної особи з інкримінованим їй вчинком, попереднього оцінювання з метою концентрації на результаті проведення процесуального інтерв’ю. Результатом, як не дивно, буде не отримання зізнання, не приведення свідчень особи у відповідність до іншої доказової бази (речові докази, показання інших осіб, та інше), а банальне отримання інформації. Як влучно зауважив Гері Пенкхьорст, колишній детектив New Scotland Yard:

“Детектив має залишатися неупередженим, збирати всю інформацію щодо події з різних джерел. Інакше, якщо він впевнений у вині особи з самого початку, він збирає лише докази, що підтверджують його позицію”.

Означені тези здаються простими, проте залишаються доволі глибокими і складними.

Для поліцейського, який звик до старих методів роботи, а також – для цілком необізнаного в методах проведення допиту новачка реалізація такої “людиноцентричної” філософії на практиці буде справжнім викликом. Чому? Головне завдання інтерв’юера полягає не в тому, щоби “вивести особу на чисту воду”, а в тому, щоб спробувати разом із допитуваною особою розібратись в ситуації, здобути в неї максимум інформації, почути й деталізувати подробиці її версії. Цілком доречним тут є елементарне людське поводження, починаючи від потискання руки, пропонування склянки води або чаю, роз’яснення того, скільки відбуватиметься допит та багатьох інших моментів, і завершуючи відмовою від будь-якого психологічного тиску в процесі допиту.

Водночас належний прояв емпатії (не плутати із симпатією!) для встановлення необхідного у комунікації психологічного контакту з особою має вважатися професіоналізмом, а не зрадою чи переходом на бік зла (вочевидь, емпатія має бути природньою реакцією, а не удаваною маніпуляцією).

Безкомпромісність такої філософії підтверджується прикладами застосування процесуального інтерв’юпри проведенні поліцією Норвегії допиту Брейвіка, котрий вчинив низку вибухів в Осло та холоднокровно вбив 77 осіб. Той факт, що злочинець стверджував про організацію ним майбутніх вибухів в Осло, не завадив ефективному застосуванню інструмента процесуального інтерв’ю.

Будь-яка технологія працює за умови виконання певних правіл. Процесуальне інтерв’ю передбачає підготовчий етап, на якому важливе розуміння структури проведення цієї дії, а також – можливостей тактики і стратегій роботи з опитуваним. Цікаво, що чітке структурування процесуального інтерв’ю дає змогу не лише отримати максимальну кількість необхідної інформації, але й мати додаткові можливості для її перевірки. Відмова від тиску на затриману особу та використання технологічно правильних підходів до підготовки та проведення інтерв’ю, як не дивно, мотивують особу співпрацювати, та навіть, відмовитися від неправдивої версії й визнання факту вчинення злочину.

Належне проведення процесуального інтерв’ю має супроводжуватися відеозаписом цієї дії – що дозволяє переглядати матеріали та за необхідності – аналізувати окремі деталі розмови. Також важливим компонентом інтерв’ю  є робота з напарником та відповідним розподілом ролей, що має низку особливостей (про це ми ще поговоримо в окремих публікаціях).

Одним із ключових факторів успішності методики проведення процесуального інтерв’ю є робота з пам’яттю людини. Пригадування є складним психічним процесом, однак його можна активізувати, навіть, через великі проміжки часу, використовуючи доволі прості та нешкідливі інструменти. Натомість, невміле інтерв’ювання особи може не лише зашкодити процесу пригадування, а й суттєво спотворити наявні спогади й породжувати так звані “забруднені докази”, що може згодом дискредитувати інші докази та створювати судові помилки. Як зауважив Дарен Джей, австралійський експерт, колишній поліцейський із багаторічним досвідом:

“Завдяки впровадженню таких інструментів, як процесуальне інтерв’ю, що базується на дотриманні прав людини, ми  інтегруємо ідею справедливості в ДНК розслідування”.

Викладене дає нагоду щодо необхідності запровадження методики проведення процесуального інтерв’ю в Україні. Без сумніву, ми матимемо низку перешкод, пов’язаних із технічними складнощами організації відеозапису допитів, із законодавчо закріпленим знецінюванням отриманих під час досудового розслідування доказів, із неготовністю системи навчання та перепідготовки правоохоронців. Проте, їх подолання є цілком можливим.

В рамках ініціативи програми “Права людини і правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження” фахівці Експертного центру з прав людини разом із колегами з різних державних та недержавних організацій працюють над дослідженням можливостей запровадження цього процесуального інтерв’юв українську систему кримінальної юстиції. Наразі здійснюється аналіз наявних практик проведення допитів, системи спеціальної підготовки кадрів для органів досудового розслідування та найкращих закордонних кейсів. Адже для реального запровадження процесуального інтерв’ю необхідний комплексний системний підхід, що унеможливлює ризики дискредитації правильної ідеї неякісною реалізацією.

Варто погодитись з думкою Дарена Джея про те, що завдяки впровадженню таких інструментів, як процесуальне інтерв’ю, ми інтегруємо ідею справедливості в ДНК розслідування.

Автор: Андрій Орлеан, керівник програми “Права людини в досудовому розслідуванні “Експертного центру з прав людини, доктор юридичних наук

Авторка ілюстрації Олена Старанчук