Про стійкість кримськотатарських жінок у найскладніших обставинах
Перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу 4 вересня 2021 року був незаконно затриманий та ув’язнений Російською Федерацією за підтримку свого народу в окупованому Криму, висвітлення злочинів окупаційних адміністрацій, боротьбу за свободу слова та права людини, а також за участь в установчому саміті Кримської платформи.
З місць свого незаконного ув’язнення він написав листа, який присвячений жінкам, що всіма доступними силами чинять опір окупанту.
Публікуємо нижче переклад листа українською і додаємо фото оригіналу.
Події, учасником чи свідком яких доводиться бути, знову спонукають мене захоплюватися тією мужністю, розумом, стійкістю та переконаннями, що демонструють жінки в найскладніших і досить часто небезпечних для життя обставинах.
Днями окупаційна влада Криму здійснила адміністративний арешт моєї адвокатеси, подруги, соратниці Еміне Авамілєвої. Не сумнівайтеся, що вона, як і більшість тих з нас, хто тверезо оцінює ситуацію, ще з 2014 року очікувала подібних підлих та злочинних дій щодо себе за ту професійну та громадську діяльність, якої так потребує придушене репресіями кримське суспільство. Чи зупинили її ці погрози? Ні!
Я пам’ятаю, як у 2014-му мої колеги-журналістки висвітлювали події в Криму, знімали сюжети та стріми для телеканалу ATR, які потім демонстрували у всьому світі, чим наражали себе на пряму небезпеку.
Тендітна дівчина вийшла на одиничний пікет у Бахчисараї проти вандалізму, який корумпована влада вчинила під виглядом “реставрації” історико-архітектурного пам’ятника – Хан-Сараю. Уже після того я з радістю подружився з Ельмаз Акімовою.
Коли на знак помсти за чесну та професійну роботу телеканал ATR був закритий і змушений переїхати до Києва, багато хто впав духом та опустив руки. Але не Ліля Буджурова та Ельзара Іслямова, які створили оазис культурного життя кримських татар – студію “Караденіз продакшн”, що стала віддушиною в цьому смороді пропагандистського болота. Чи слід казати, що їм довелося витримати й обшуки, і “бесіди”, і наклепи. Ті, хто не усвідомив цінності ними виконаної роботи на межі припустимого їхніми ж переконаннями, безсумнівно, усвідомлять це пізніше.
Чи багато людей усвідомлює той обсяг роботи, спрямованої на звільнення Криму, України та визволення її громадян, що здійснюють Еміне Джеппар і Таміла Ташева, які присвятили свої знання та сили державній службі.
Скільки потрібних і сміливих у цей час слів про біль, надії та прагнення кримських татар звучать у віршах Еміне Усеїн, Сеяре Кокче, Майє Сафет, Аліє Кенжали.
Безліч прекрасних імен чудових жінок різних професій – історикинь, вчительок, поетес, акторок, співачок, журналісток, лікарок, бізнесвумен, адвокатес, волонтерок тощо – міг би я ще назвати.
Проте спинюся на дружині та матері. Кожен політв’язень, та й просто тюремний в’язень, кожен воїн на передовій має власне ім’я в серці.
Моє – Левіза!
Не дуже складно уявити й зрозуміти, яку силу та стійкість, впевненість і спокій може вселяти тобі жінка, яка взяла на себе більшу частину відповідальності за сім’ю та дім. Крім того, жінка, яка виступає твоєю громадською захисницею в суді. Попри брак сну готує документи, приносить їх у СІЗО, дає тобі змогу зв’язуватись із зовнішнім світом, годує, лікує твої тіло й душу.
Пророк (с.а.с.) сказав: “Воїстину, кожна з вас, хто добре ставиться до чоловіка свого, хоче, щоб він був нею задоволений, намагається йому догодити, прирівнюється своїми заслугами до найкращих із чоловіків”.
Це сказано в ті часи та на тих землях, де про рівність чоловіка й жінки не могло бути й мови.
Жінка не лише рівна за своїми заслугами, але й часто дає фору багатьом чоловікам.
Моє захоплення та повага!
31.05.22
Наріман Джелял, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіст, політв’язень
