Про пропаганду, або Нам слід знову стати вдумливими людьми
Що викликає довіру до ЗМІ? Які медіа в Україні можна назвати об’єктивними? Як боротися з фейками і чи допустима пропаганда в сучасному світі?
Щоб відповісти на ці питання, “нам слід знову стати вдумливими людьми” / “we need to become thinking human being again”. Про це нагадує Алекса Чопівська, медіаекспертка, екс-журналістка компанії “NBS News”. Складно з нею не погодитися, з огляду на ту кількість маніпулятивної інформації і пропаганди, що наявна в сучасному світі.
Однак в Україні лише під час окупації Луганської, Донецької областей та анексії Криму люди почали серйозніше ставитися до пропаганди, як мінімум – звернули на неї увагу. Про неї стали говорити, писати статті, утім, чи так незвична її наявність?
Негативну відповідь на це питання дають експерти Алекса Чопівська, Руслан Дейниченко і Дмитро Дубов, які брали участь у заході “Leadership in the Era of Fake News”, нещодавно організованому Американським Домом.
Експерти зазначають, що коріння пропаганди в медіа виникло ще давно. Яскравий приклад цьому – радянська агітація. Як каже Дмитро Дубов, голова відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства в Національному інституті стратегічних досліджень, саме пропаганда посприяла поширенню сфабрикованої теорії про штучне створення вірусу СНІД. Однак багато людей і нині вірять в неї.
Пропаганда посилюється в умовах інформаційної війни, але як протистояти їй?
Побороти її повністю неможливо, стверджує Руслан Дейниченко, ініціатор проекту “StopFake”, створеного для викриття ЗМІ з Росії в порушенні журналістських стандартів. Хоча би тому, що люди просто не хочуть вірити в те, що не вкладається в їхній “наратив” (їхню історію, систему цінностей, сприйняття світу).
Попросту кажучи, у кожної людини є система поглядів, що формує її особистість. Будь-яке втручання однієї людини у сформовані погляди іншої спричиняє відторгнення: вона просто відмовляється вірити в інформацію незалежно від того, наскільки вона правдива.
Зупинити формування наративу можливо лише на етапі поширення інформації шляхом підвищення обізнаності аудиторії, щоб не допустити маніпуляцій з боку ЗМІ. Отже, немає сенсу переконувати вашого проросійського друга в тому, що ним маніпулюють, але можна розповісти про таку можливість іншим людям, щоб захистити їх від дезінформації.
Радянські медіа – чудовий зразок проведення пропагандистських кампаній, але сучасність вимагає вже інших маніпулятивних методів громадською думкою. І цю нішу починають займати соціальні мережі. А всі ми користуємося соцмережами, чим збільшуємо їхній вплив на власне життя і на інформаційний простір.
“Ми живемо в час революції медіа” / “We are living through a media revolution”, – стверджує Алекса Чопівська.
Щодо нових медіа, то йдеться не лише про акаунти в соціальних мережах, але й інтернет-ЗМІ в цілому. Працюють вони за іншими правилами. Якщо раніше доводилося чекати матеріали місяцями, то нині різниця між думкою і публікацією посту вимірюється в секундах. Як результат, ми з вами відвикаємо від громіздких текстів і переходимо на оперативні та лаконічні пости.
До слова, у 2016 році організація Internews Network провела дослідження, за висновками якого близько 67% респондентів використовують інтернет як джерело новин.
Також маніпуляція нашою свідомістю здійснюється за рахунок традиційної відсутності балансу думок, підміни фактів, неповноти інформації, і… сучасних методів – ботів, які працюють саме в соціальних мережах. Ідеться про програми, які запрограмовані на певні дії, включаючи можливість “підписатися” на що-небудь, поставити лайк і навіть коментар.
Щоб виявити бота, Руслан Дейниченко радить перевіряти відповідність днів і часу заходу, наявність оригінальної фотографії, а не з фотостоків, перевіряти друзів можливого бота тощо.
Та незважаючи на розвиток технологій, лише повага до свого читача має бути основою матеріалів у ЗМІ, у цьому переконана Алекса Чопівська. “Чесність, цілісність, повага” / “honesty, integrity, respect” – це якості медіалідера.
Водночас аудиторії необхідно володіти основами медіаграмотності для того, щоб відрізнити правдиву інформацію від фейку. Цьому можна навчитися.
Алекса дає кілька простих порад. Варто звертати увагу на ресурс (наскільки він незалежний і об’єктивний), назва (чи відповідає вона змісту тексту), автора (чи варто йому вірити), дати (вони мають відповідати події) і не боятися перевіряти інформацію, звертаючись за коментарями до експертів.
Пропаганда була є і буде, хоч і в зміненій формі. А ось чи вірити їй? – Вирішувати нам.
Фото America House
