“Молодь на вагу золота”: чому доступ до української освіти для абітурієнтів з ТОТ залишається викликом
Уявіть дитину, яка виросла в окупації і ніколи не вивчала в школі українську мову або історію України, але попри переслідування окупаційної влади, а іноді й попри спротив батьків прагне вступити до українського закладу вищої освіти. Така молодь для нас на вагу золота, і ми маємо максимально допомогти їм.
Саме про це вчора говорили на засіданні робочої групи з підготовки Концепції доступу до права на освіту для молоді з тимчасово окупованих територій під головуванням Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця.
У реаліях тривалої війни освіта стає не лише засобом самореалізації, але й критично важливим інструментом для збереження національної ідентичності, підтримки молоді та їхньої інтеграції в українське суспільство.
Основні проблеми в доступі дітей / молоді до української освіти такі.
Логістичні – виїзд з окупованих територій досить коштовний і важкий, особливо для потенційних абітурієнтів із Криму.
Фінансові – складність для вступників не тільки сплачувати вартість навчання, а й утримувати себе, адже зазвичай батьки залишаються в окупації і не можуть допомогти фінансово.
Складність в оформленні документів, бо дитина, яка, крім свідоцтва про народження, не має жодного українського документа, може підтвердити свою особу лише за наявності свідків, яких здебільшого не має.
Обмежений доступ до української освіти через активну політику окупаційної влади, яка нав’язує російську освітню програму. Ця програма спрямована на асиміляцію молоді в російське культурне середовище, витісняючи українську ідентичність. Окупаційна влада систематично перешкоджає доступу до українських освітніх ресурсів, що ускладнює можливість здобути освіту за українськими стандартами. Навіть ті сім’ї, які намагаються забезпечити своїм дітям українську освіту, стикаються з переслідуванням спеціальними службами та погрозами позбавити батьківських прав, а також з технічними перешкодами (обмежений доступ до інтернету).
Недостатня підтримка під час вступу до закладів вищої освіти.
На жаль, у перші роки війни з Росією Україна не мала чіткої стратегії підтримки вступників з ТОТ. Діти були змушені вступати на загальних умовах, що суттєво обмежувало їхні можливості. І хоча згодом були запроваджені певні пільги та спрощені процедури, інформація про ці можливості часто не досягає абітурієнтів через слабку інформаційну підтримку та відсутність системного підходу.
Проблеми інформаційного характеру. Абітурієнти з ТОТ часто не мають доступу до актуальної та повної інформації про можливості вступу та навчання в Україні. Інформація на вебсайтах закладів освіти застаріла або подана в незрозумілому форматі. Це призводить до того, що вступники не можуть скористатися пільгами та спрощеними процедурами, які надає держава.
Відсутність комплексної підтримки для студентів з ТОТ. Студенти з ТОТ, які вступають до українських вишів, часто залишаються без належної підтримки під час навчання. Відсутність безкоштовних підготовчих курсів та обмежена кількість бюджетних місць створюють серйозні труднощі для адаптації та інтеграції цих студентів в українське суспільство. Разом з тим також виникають проблеми з розміщенням вступників під час вступної кампанії. Заклади освіти часто не мають достатніх ресурсів для забезпечення місць у гуртожитках для всіх охочих.
А також ще багато-багато інших викликів.
Забезпечення права на освіту для молоді з тимчасово окупованих територій – це наш спільний обов’язок перед майбутнім України. Ці молоді люди мають право на якісну освіту, і ми повинні зробити все можливе, щоб це право було реалізоване, саме тому маємо намір підготувати якісну Концепцію доступу до права на освіту для молоді з тимчасово окупованих територій, яка ляже в основу Державної програми уряду щодо підтримки молоді з ТОТ.
Ольга Алтуніна, представниця Уповноваженого ВР з прав людини
