Ми свій вибір зробили, а ви?
Звернення Ахтема Чийгоза. Звернення прочитав російський адвокат Микола Полозов під час щорічної зустрічі з іноземними дипломатичними представництвами та організаціями в Україні.
Події, що відбулися в лютому – березні 2014 року, є нічим іншим, як військовим вторгненням Росії на наш півострів. Відповідно ці події всі сприйняли по-різному: одні не розуміли, що відбувається, інші оскаженіло вітали.
Кримські татари, які багато років протестували проти наростаючого російського сепаратизму в Криму, були обурені і висловили категоричний протест проти окупації Криму Росією.
Кожна група визначала свою поведінку в цій ситуації. Одні відсиджувалися або швидко полишали Крим, виїжджаючи на материкову частину України, інші продовжували природно поводитися, тобто виражали в різній формі протест, що відповідно призвело до репресій. Одних викрадали, убивали, інших – били і саджали в тюрми. Кожен із нас, я маю на увазі з тих, хто сидить у в’язниці, свою поведінку і методи боротьби визначає сам, відповідно до внутрішніх переконань і принципів.
За майже два роки надходили різні пропозиції: угода зі слідством, визнання в певній мірі своєї провини, дати свідчення на користь слідства, звинувативши при цьому невинних. Усе це зводилося або до невеликого терміну, або до виходу на свободу.
Приймаючи подібні рішення, хтось не оцінив ціну такої свободи, вважаючи, що люди зрозуміють подібне боягузтво, людську слабкість, зраду того, кого називав другом, Батьківщини, своєї країни. Інші, маючи багатодітні сім’ї, літніх батьків, подібні пропозиції вважали підлістю, навідріз відмовлялися, прирікаючи себе на тривалі терміни, а рідних і близьких – на муку. Але це наш вибір. А це ваш вибір.
Принциповість і мужність відстояти свою точку зору не можуть застосовуватися вибірково до ситуації. Заявити “Крим – це Україна” – це завчасно приректи себе в Криму на постійні небезпеки. Або “Крим – це Крим”, “Крим – це Росія” – на спокійне існування. Мати паспорт України з метою виїзду за кордон, для навчання за кордоном, ведення бізнесу на території України або за її межами, участі в спортивних організаціях, просто для можливості виїжджати час від часу подихати повітрям свободи. А є інше ставлення – паспорт України – це демонстрація своєї позиції як громадянина України, відстоювання своїх політичних переконань. Кожен вибирає сам, а люди дають свою оцінку. І нехай це не дратує тих, хто в особистих цілях, для особистої безпеки робить вибір на користь безпринципності і безхребетності.
За часів Радянського Союзу ті, хто виступав проти радянської влади, її нелюдських методів управління, за свої громадянські, національні права піддавалися репресії. Кримські татари своєю непохитною рішучістю, виборюючи своє право на історичну батьківщину, внесли величезний внесок у руйнування імперії зла і зародження демократії на території пострадянського простору. Оцінку цьому дали численні експерти, правозахисники, міжнародні інституції.
Демонстрації на Червоній площі, починаючи з другої половини 1960-х років, створення ініціативних груп у місцях заслання, збори підписів під петиціями, організації мітингів і нарешті перші всесоюзні страйки кримських татар на території всього СРСР, голодування, поодинокі пікети, акції самоспалення. Акції настільки були численними, що при наявному величезному репресивному апараті, КДБ, правоохоронні органи не могли взяти під контроль боротьбу народу за свої права.
Вважаємо необхідним та актуальним у нинішніх умовах забезпечити сприяння Україні міжнародними організаціями в наданні статусу кримськотатарської автономної республіки Крим, щоб виключити спекуляції і підміну поняття “корінний народ”. Не впевнений, чи було б руйнування Берлінської стіни, отримання незалежності Прибалтики, самостійності Чехії, Словаччини, Польщі і т. д. без зусиль сотень тисяч людей, які присвятили себе боротьбі попри шкоду своєму здоров’ю і благополуччю своїх близьких.
Чому сьогодні європейські народи й інші забувають про свій обов’язок і часто вибирають собі політиків, які сидять на підгодівлі Росії. Хіба тільки Росія винна в тому, що подібні політики такі ласі на нафто-долари і забувають про цінності, такі як право на життя, свободу, свободу слова, свободу вибору і інші міжнародні норми, що забезпечують права людини і нації на рівноправне існування. Ці політики лицемірять, прикриваючись захистом інтересів своєї території, свого народу. Хто при такому ставленні до міжнародного права і норм, при всій очевидній нездатності європейських інституцій, недотриманні міждержавних угод, у тому числі міжнародних, може протистояти агресивній військовій політиці керівників деяких країн. Хіба є гарантія, що при подібних обставинах знову не буде побудована Берлінська стіна, а низка самостійних держав не повернутися в лоно, наприклад, Російської імперії з усіма наслідками.
Світ стоїть на порозі вибору між демократичними цінностями та економічними вигодами.
Ми свій вибір зробили, а ви?
Ахтем Чийгоз
12 грудня
СІЗО м Сімферополь
