Дві тисячі хворих на туберкульоз в’язнів лишаються без ліків
В Україні близько двох тисяч ув’язнених, які хворіють на туберкульоз, залишилися без лікування.
Станом на 1 березня в установах пенітенціарної служби країни перебувало 1842 ув’язнених, хворих на туберкульоз.
За інформацією, яку надав Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у Київському слідчому ізоляторі вже зараз немає окремих препаратів для лікування мультирезистентного (стійкого до окремих препаратів) туберкульозу, також закінчуються препарати для лікування чутливого туберкульозу.
За інформацією Центру протидії корупції, 12 травня Державна пенітенціарна служба України розпочала процедуру закупівлі ліків через електрону систему публічних закупівель ProZorro. Було об’явлено 11 лотів, які включали в себе від 1 до 18 найменувань.
Проблемним виявився лот №10 (протитуберкульозні препарати ІІ ряду – засоби, що впливають мікобактерії), який включав в себе 7 найменувань. Саме по цьому лоту 20 червня відмінені торги, бо для участі у торгах не було подано пропозицій, пояснює Гатіятуллін.
“Мережа людей, які живуть в ВІЛ” спільно з партнерами проаналізували документацію і виявили, що проблема – у некомпетентності пенітенціарної служби, яка подавала формулювання предмету закупівель.
Так, із документації конкурсних торгів залишається незрозумілим, якими принципами керувалася пенітенціарна служба, визначаючи склад лотів, та чи була обґрунтована потреба у формуванні лотів саме в такому складі.
Іншими словами, замовник включив велику кількість найменувань лікарських засобів до лоту, що призвело до звуження кола потенційних учасників закупівлі, а отже, і зниження рівня конкуренції.
Виявилося, що в Україні немає зареєстрованих виробників, які можуть одночасно надати всі чотири препарати. Як наслідок цього – ніхто не подався та була відмінена закупівля.
Окрема проблема зі строками оплати. Відповідно до проекту договору державної закупівлі, оплата здійснюється лише постфактум, протягом 90 днів після поставки.
Такі довгі строки оплати за договором є малопривабливими для учасників процедури закупівлі, створюють можливості для зловживань з боку посадових осіб пенітенціарної служби та можуть спричинити фінансові труднощі у діяльності поставника товару.
Для порівняння: якщо взяти договори МОЗ України, то типовою є така умова: “Оплата здійснюється Замовником протягом семи робочих днів після поставки Товару на склад Отримувачів. У разі відсутності фінансування – після поставки Товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України”.
В свою чергу Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського (що спеціалізується на лікуванні туберкульозу) включає в договори державних закупівель ліків наступну умову: “Розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партій(ї) Товару з відповідними сертифікатами якості і підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на оплату Товару”.
Також у зв’язку з ліквідацією Державної пенітенціарної служби, про яку всім відомо, напевно, треба було роз’яснити, що встановлено правонаступництво Міністерства юстиції України в частині повноважень ДПТсУ (Постанова КМУ від 18 травня 2016 року № 343 “Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції”).
Тому оплата за договором державної закупівлі буде проведена Мін’юстом після остаточної ліквідації Державної пенітенціарної служби.
Якщо виправити усі помилки та провести процедури закупівлі, це затягнеться на декілька місяців, а хворим в’язням вже зараз треба лікування. Пенітенціарна служба вже звернулася до Українського центру соціально-небезпечних захворювань МОЗ України. Зараз розглядаються варіанти “позичання” препаратів, яких закуплено для загальної лікувальної системи МОЗ України, для продовження лікування хворих у тюрмах.
У червні монітори Національного превентивного механізму здійснили візит в Київську міську туберкульозну лікарню №2, в якій лікуються хворі на відкриту форму туберкульозу з так званої “Лук’янівки” – Київського слідчого ізолятора. Там знайшли купу порушень як інфекційного контролю, так і переривання лікування у зв’язку з слідчими діями.
Зараз же ситуація критична, бо препарати для хворих, які знаходяться у тюрмі, закінчуються. Саме такі ситуації “підживлюють” епідемію туберкульозу в Україні. Саме через це розвиваються стійкі форми туберкульозу, лікування яких триває два роки, потребує більшого фінансування на закупівлю ліків та утримання ліжко-місць у лікарнях.
Хочеться, щоб кожна посадова особа, яка задіяна в плануванні та реалізації протитуберкульозних послуг в пенітенціарної системі, усвідомлювала, що помилки, які вони допускають, впливають на здоров’я всієї нації.
Олександр Гатіятуллін, БО “МЕРЕЖА“, монітор Національного превентивного механізму для Української правди.Життя.
Фото Маргарити Тарасової, Центр інформації про права людини
