Коронавірус vs верховенство права

Британці проаналізували антивірусну дію свого уряду з погляду верховенства права. Нам теж корисно пам’ятати про низку принципів, перелічених нижче.

1. У права є межі регулювання

Юристи не можуть давати медичні рекомендації, оцінювати дії уряду щодо ефективності боротьби з вірусом як з економічного, так і з медичного погляду.

2. Верховенство права під час кризи так само актуально, як і за спокійних часів

Перефразовуючи слова, сказані в часи Другої світової війни на британському судовому процесі Liversidge v Anderson (1941) і , і замінивши слово “війна” на слово “криза”, отримаємо:

“Навіть під час кризи в цій країні закони не мовчать. Вони можуть бути змінені, але вони говорять тією ж мовою під час кризи, що і в мирний час. Це один зі стовпів свободи… судді завжди повинні стояти між людиною і будь-якою спробою обмежити її свободу з боку виконавчої влади, пам’ятаючи про те, що будь-яка обмежувальна дія повинна ґрунтуватися на праві”.

Війна, тероризм, пандемія… Право має забезпечити легітимність заходів уряду.

3. Обов’язковість обґрунтування відходу від фундаментальних цінностей і звичайних законотворчих процедур

Чи можна в надзвичайній ситуації обмежити свободу? Так, але потрібна вагома причина. Цей основний принцип верховенства права відображено в Європейській конвенції про права людини: статті 8, 9, 10 і 11 припускають втручання в основні права там, де це є “необхідним у демократичному суспільстві для захисту здоров’я”. Стаття 15 також припускає відхід від деяких прав тією мірою, якою “це суворо необхідно залежно від ситуації”.

Є також низка нюансів.

По-перше, реакція повинна бути заснована на фактичних даних, а не зумовлюватися політичним тиском або потребою щось робити. Має бути чітке наукове і медичне обґрунтування екстрених заходів.

По-друге, має бути очевидна потреба у використанні саме законодавства для досягнення кінцевої мети. Якщо порада щодо миття рук і соціального дистанціювання працює, то немає необхідності перетворювати її на драконівське законодавство. Техніка “підштовхування” буває ефективнішою і менш жорсткою, ніж законодавство. Потрібно довести, що “м’якші” заходи, зокрема рекомендації, не спрацюють і необхідна примусова сила закону.

4. Пропорційність

Додаткові повноваження уряду не мають бути ширшими, ніж це необхідно для реагування на ситуацію. Надзвичайні заходи повинні використовуватися так довго, як це необхідно, але не довше. У Британії, наприклад, уряд претендує на надзвичайні повноваження протягом двох років. Сподіваюся, вірус так довго не живе.

5. Демократична перевірка

Уряду не досить просто щось стверджувати, щоб цього автоматично всі дотримувалися. “Звичайне твердження міністра про щось не робить це чимось правдивим”. Міністр (або уряд) повинен обґрунтувати це твердження. Має бути передбачена форма незалежної перевірки. Зокрема, з боку парламенту.

6. Можливість перегляду окремих рішень особами, яких вони стосуються

Влада держави зі здійснення додаткових повноважень не може бути безмежною і безумовною. Помилки будуть зроблені – це неминуче. Верховенство права вимагає забезпечити право на доступ до суду, щоб люди могли оскаржувати рішення, які безпосередньо їх стосуються.

7. Рівність перед законом

Як тягар надзвичайного законодавства, так і його переваги мають поширюватися на всіх. Міркування охорони громадського здоров’я можуть зажадати від уряду пояснення будь-якого диференційованого доступу до тих чи інших прав і привілеїв.

8. Відкритість інформації

Уряд визнає, що для своєї ефективності його заходи вимагають суспільної підтримки й дотримання. Люди підкорятимуться надзвичайним законам, якщо віритимуть, що в цьому є необхідність. Щоб офіційні рекомендації були ефективними, уряд повинен користуватися довірою. Ця довіра досягається завдяки тому, що уряд буде відкритим і чесним щодо громадськості. Щоденні фактологічні брифінги, офіційні заяви… Уряд має піти далі і зробити загальнодоступними всі наукові дані й моделі, на яких він засновує свої заходи у відповідь на кризову ситуацію.

Епідемія мине. Верховенство права – назавжди.