Каральна психіатрія відійшла у минуле?
Багато років в Україні існувала ситуація, коли людина, яку визнавали недієздатною (а часто це могло відбуватись випадково або, навпаки, недобросовісно) не могла захистити свої права. Людина залишалась в закритих психіатричних закладах на все життя без будь-якого права довести, що потрапила туди випадково. Після 17 років очікування в Україні нарешті прийняли зміни до закону про психіатричну допомогу.
Як наполягають фахівці, ці зміни назріли вже давно: у країні траплялося свавілля під час госпіталізації людей з психічними розладами, і законодавство не відповідало міжнародним стандартам надання психіатричної допомоги, не було умов для розвитку реабілітаційних програм, і держава постійно програвала у Європейському суді з прав людини. Але це тільки перший крок, бо для повноцінного захисту людей з психічними розладами потрібні ще деякі законодавчі зміни.
Правозахисники часто отримують скарги про порушення прав людини у психіатричних закладах. Серед них: незаконне поміщення в психіатричну лікарню з метою позбавлення майна, неправомірне позбавлення дієздатності, заподіяння шкоди здоров’ю, неналежні умови утримання.
Людина, яку визнавали недієздатною, не могла самостійно звернутися до суду про перегляд рішення про примусове тримання у психіатричному закладі, не могла розраховувати на незалежну психіатричну експертизу.
Громадська організація “Права людини” провела аналіз київських справ за 2016 рік щодо визнання фізичної особи недієздатною. Була розглянута 281 справа. В 95% (247 справ) особи були позбавлені дієздатності. І лише в двох випадках на засіданні суду була присутня особа, щодо якої вирішувалось це питання.
“Нещодавно ми займались випадком з людиною, яка півроку була у психіатричній лікарні без належного рішення суду, – розповідає юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Віталія Лебідь. — Через півроку стан людини повинні були переглянути, але лікарі нічого не робили, людина не могла самостійно звернутись до суду, нам довелось втрутитись у процес. Нам відмовляли, але ми все ж таки змогли добитись, щоб людину випустили. Але якщо б в цей момент вже діяли б нові зміни до законодавства, людина самостійно звернулась би до суду”.
Саме такі випадки спонукали нардепів нарешті прийняти зміни до закону про психіатричну допомогу.
“Законопроект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини. Законом передбачається привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги”, — йдеться у пояснювальній записці до закону.
Раніше особа була позбавлена доступу до суду – не могла оскаржити позбавлення її дієздатності (раніше позбавляли на невизначений термін). Зараз же людина може бути позбавлена дієздатності максимум на два роки.
“Якщо раніше людина до кінця життя фактично була приречена, людей, які страждають від психічних захворювань, будуть госпіталізувати лише за письмовою згодою. Потім опікуни чи відповідний заклад можуть звертатися з повторним клопотанням про продовження, але дуже важливо, що встановлюється такий контроль для відслідковування, чи не відбулось покращення, бо бувають випадки, коли особа одужує. Важлива зміна, що забезпечений доступ таких осіб до суду. Вони можуть в будь-який період часу звертатися до суду з заявою і питанням про поновлення їхньої цивільної дієздатності і скасування відповідного рішення суду“, — підкреслює юристка.
Також людей, які страждають від психічних захворювань, будуть госпіталізувати лише за письмовою згодою. Якщо пацієнт недієздатний і за станом здоров’я не може підписувати документи, його можуть госпіталізувати за рішенням органу опіки. На це дається всього доба з моменту звернення піклувальника. Щоб госпіталізація вважалася законною, представник пацієнта і психіатр повинні поставити підпис у медичній документації.
“Тобто якщо особа визнана судом недієздатною, потребує госпіталізації, то вона відбувається за згодою цієї особи. У випадку неможливості висловити згоду усно чи письмово – це рішення приймає орган опіки та піклування. Протягом 24 годин опікун зобов’язаний звернутися, і за рішенням таких органів приймається рішення про госпіталізацію. Протягом 48 годин із часу госпіталізації ця особа підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів, які вирішують питання про необхідність подальшої госпіталізації і перебування особи в такому закладі”, — пояснює Валерія Лебідь.
Крім того, лікарі тепер зобов’язані отримувати письмовий дозвіл пацієнтів на використання ліків або методів лікування, що становлять підвищений ризик для здоров’я.
А людина має право звернутися до обраного незалежного лікаря-психіатра, щоб отримати висновки про стан свого психічного здоров’я.
Нарешті стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи, як визначається у Цивільному кодексі. До цього опікун недієздатної особи мав право давати згоду на її стерилізацію. Цю статтю декілька років рекомендував скасувати Комітет ООН з прав людей з інвалідністю.
Крім того, закон повинен врегулювати пільгове пенсійне забезпечення працівників психіатричних закладів.
Але правозахисники кажуть, що крім цього закону, потрібні ще деякі законодавчі зміни.
Заступник начальника департаменту офісу Омбудсмана з питань реалізації національного превентивного механізму Олена Темченко підкреслює, що відкритим залишається питання з практичного надання правової допомоги недієздатним особам.
“З однієї сторони, це прогресивний крок: недієздатну особу наділяють правом дати згоду на госпіталізацію. З іншого боку, за цивільним кодексом недієздатна особа не має такого права, не має прав по закону про звернення громадян, надання правової безоплатної допомоги. Це може зробити тільки опікун або органи опіки та піклування. Незважаючи на те, що уповноваженим було направлено подання щодо можливостей недієздатної особи оскаржувати чи подавати заяви до суду щодо перегляду свого статусу, ці норми не були прийняті. Якщо опікуни недобросовісні, а органи опіки та піклування фактично зараз не мають контроля, такі люди залишаються беззахисними”, — каже Темченко.
За її словами, не всі позитивні зміни наразі можливо виконати.
“Госпіталізація, лікування, огляд, поміщення до установи соціального захисту за цим законом відбувається за згодою людини. А у разі, якщо людина не надає таку згоду, то згода надається органом опіки та піклування протягом 24 годин. Але наразі ці терміни порушуються, бо судова система у колапсі. Людина повинна бути доставлена до закладу за ЦВК протягом трьох діб (лікарі оглядають, вирішують, що потрібна госпіталізація, подається заява в суд). Зараз у міськрайонних судах не вистачає суддів – терміни не виконуються. Таким чином, порушуються права людей з психічними розладами, які потребують допомоги”, — говорить заступник начальника департаменту.
Зміни до законодавства зараз привели до посилення ролі органів опіки та піклування.
“Але вони до цього не готові. Треба негайно приймати “Закон про опіку та піклування”. Без такого закону ці люди все одно не будуть повністю захищеними. Цей закон вже давно підготовлений, пройшов узгодження, але вже декілька років його не приймають”, — каже Темченко.
Крім того, в офісі Уповноваженого впевнені, що зараз потрібно прискорювати зміни до законодавства у судовій психіатрії, приводити її до міжнародних стандартів.
