День демократії очима незрячого виборця

Учора відбулося моє громадянське волевиявлення. Читати Виборчий кодекс – це одне, а відчути всі “приємності” процесу виборів – це зовсім інше.

Свої права я начебто знаю і розраховував, що труднощів у реалізації права вибору не виникне. Однак я був трохи збентежений, коли напередодні виборів вирішив ознайомитися з “меню”: яка партія і які кандидати на моєму округу, за кого ж віддавати голос.

Скільки я не намагався в мережі інтернет знайти зведену інформацію щодо всіх кандидатів, я не зміг з цим впоратися, залишивши це на день виборів і на сервіс виборчої дільниці.

Я знав, що особа, яка мені допомагатиме, – це моя донька. Цей вибір я зробив, оскільки комусь іншому я виконання такої важливої місії не довірив би.

Моніторинг дільниці завчасно я не здійснював. Шукаючи інформацію про кандидатів, протестував сайт www.drv.gov.ua. Мені, як незрячому користувачеві, не одразу вдалось успішно скористуватися цим ресурсом. Я ніколи не вмикав на сайтах “версії для слабозорих”, але цього разу вирішив поцікавитися, як воно спрощує і допомагає. Відімкнув картинки, ввімкнув голосові підказки, почув український голос гуглівського синтезатора, і на тому крапка. Навігація сайтом так і не спростилася. Перемкнувшись на звичайний режим та заходячи на кожне посилання, я таки “намацав” кабінет виборця, щоб перевірити себе і знайти свою дільницю. Можливо, у когось був для цього час улітку або навесні, я ж зробив це, коли мені воно безпосередньо знадобилося. Посилання на кабінет відкрилося не одразу, бо курсор потрапляв на редагування пошуку. Коли за посиланням я зайшов до кабінету, то почав заповнювати необхідні поля. З комбінованими редакторами вибору регіону, населеного пункту також усе знаходилося не одразу. За натисканням на першу літеру населеного пункту пошук не працював, довелося курсором обирати потрібне. Врешті я пересвідчився, що занесений до реєстру, визначив номер дільниці, зайшов на сторінку з описом.

Оскільки програма екранного доступу не відтворює хрестика або галочки та не дає змоги зручно читати таблиці, за допомогою доньки я таки виявив, що як позначення наявності засобів для потреб маломобільних груп населення та пандуса стоять хрестики, а там, де є безперешкодний вхід і вихід, – галочка. Тобто, згідно з інформацією на сайті, будь-який виборець безперешкодно зможе зайти й вийти з дільниці.

Так воно і сталося 25 жовтня. Подолавши близько десятка сходинок, ми потрапили до входу на дільницю. В супроводі доньки я підійшов до чоловіка з термометром, після чого він дозволив зайти до приміщення дільниці.

На запитання, де міститься інформація щодо партій і кандидатів, члени комісії скерували нас у коридор, де ми знайшли потрібне. На стіні були розташовані списки партій і кандидатів до міської ради, на столі лежали списки до обласної ради, в іншому місці була інформація про кандидатів до районної ради й на посаду мера.

Рівень освітлення і розмір шрифту змусили підходити до стендів дуже близько, і читати було не дуже легко. Проте і з цим ми впоралися і, визначившись з кандидатами, звернулися до представника комісії по бюлетені.

Знаючи, що, згідно із законом, виборцю, який самостійно не може заповнити бюлетень, має допомагати лише інший виборець, я очікував, що з боку представників комісії будуть зауваження щодо доньки.

Але все пройшло нормально. Поставивши необхідні підписи, я отримав бюлетені, які, за словами доньки, були кольорові й симпатичні.

Коли ми були в кабінці для голосування, до нас підійшла жінка і ввічливо попросила вийти одного з нас, попередивши, що в кабінці може перебувати лише виборець. Я повідомив їй, що є незрячим, вона цю інформацію передала чоловіку, який, напевно, цікавився, чому в кабінці нас двоє.

Поставивши відповідні позначки й цифри, донька підвела мене до скриньки, і тут я нарешті безперешкодно і самостійно зміг виконати свій громадянський обов’язок: помістити папір до пластикової скрині.

Після цього ми підійшли до голови комісії і я запитав, де розташований пандус для маломобільних груп виборців, на що отримав відповідь, що пандуса нема. Голова комісії розповіла, що “був сьогодні випадок, коли один виборець на колісному кріслі прийшов голосувати, то його на руках занесли й потім винесли”. Хто надав йому допомогу, вона не повідомила. Наскільки безперешкодними є вхід і вихід, бачите на світлині.

Остаточні враження, які я отримав:

• задоволення від того, що я не поповнив лав тих, хто сьогодні не голосував;
• чергове переконання, що самостійно голосувати в нашій державі неможливо навіть після зміни законодавства;
• сподівання, що вчорашній день вплине на якість нашого життя.

Керівник Харківської асоціації незрячих юристів, адвокат Олег Лепетюк, опубліковано з дозволу автора, оригінал допису тут.