Декретна відпустка в США: чому жінка має сім раз подумати, перш ніж вагітніти
Нещодавно тікток вибухнув відео американки Марісси Пірс, на якому молода жінка під час пологів добирала слова для того, щоб відпроситися у свого шефа з роботи. Відео стало вірусним, і наразі має вже понад 5 мільйонів переглядів. У коментарях під ним багато жінок розповідали про проблему отримання відпусток з догляду за дитиною в США, зокрема вони ділилися своїм досвідом, як їх просили прийти на роботу одразу після народження дитини.
Яка ситуація з декретом у США, чи може молода мама розраховувати на допомогу від держави і чому три місяці відпустки вважаються розкішшю?
Про це говорили під час Фем-zoom-теревенів з журналісткою Тетяною Ворожко.
Тетяна навчалася в США, протягом декількох років очолювала посаду радниці Координатора проєктів ОБСЄ з питань мас-медіа, веде блог про материнство. Разом з чоловіком виховує 13-річного сина. Далі публікуємо розповідь Тетяни про ситуацію з декретною відпусткою в США.
З мого досвіду, у США жінки зазвичай не відчувають дискримінації… допоки не народять. Якщо в Україні жінка може піти в декретну відпустку на три роки з мінімальною оплатою або й на шість, то в Америці декрет може тривати всього місяць і навіть менше.
США – одна з небагатьох країн світу, де немає загальнонаціональної системи гарантованих оплачуваних відпусток з догляду за дитиною. Така відпустка може тривати різний термін і бути як оплачуваною, так і повністю чи частково – за власний кошт. Це залежить від того, працює жінка на приватному підприємстві або в державній установі, розміру приватної компанії, в якому штаті вона мешкає, та індивідуальних домовленостей з керівництвом. Нещодавно я чула оголошення, як одне підприємство “заманювало” на роботу декретною відпусткою… у шість тижнів.
Навіть у державних установах гарантована відпустка з народження дитини тривалістю в три місяці з’явилась у 1993 році, але оплачуваною вона стала лише в жовтні минулого року! Зауважу, що йдеться про Family Medical Leave Act / Закон щодо родинної та медичної відпустки, положення якого поширюються також на всиновлення, догляд за родичами з важкою хворобою та доступні як жінкам, так і чоловікам. Загалом лише 21% працівників у США мають доступ до оплачуваної відпустки з догляду за дитиною.
Така система склалася насамперед тому, що відповідальність за фінансову підтримку жінок на час догляду за новонародженими покладається не на державу, а на працедавців. А їм може бути невигідно оплачувати й зберігати робоче місце за жінкою, яка залишається вдома з дитиною. Так сталось історично, що в США через високий рівень імміграції не було нестачі в працівниках.
Крім бізнесу, проти оплачуваних відпусток виступають соціальні консерватори, які вважають, що якщо жінці дати можливість поєднувати материнство і кар’єру, то постраждає традиційна родина.
Вони вірять, що державна підтримка декретної відпустки є виявом соціалізму, комунізму і втручанням в особисте життя людини.
Водночас 82% американців підтримують оплачувану відпустку з догляду за дитиною. Хоча серед демократів ця підтримка значно вища, ніж серед республіканців, проте вона існує серед представників обох партій – важко знайти інше загальнонаціональне питання, яке користувалося б такою широкою підтримкою.
Оплачувану відпустку з догляду за дитиною закладено як один з пунктів до законопроєкту Білого дому “Відбудуємо краще”, який отримав схвалення в Палаті представників та зараз розглядається в сенаті. Спочатку пропонувалося 12 тижнів, але в результаті перемовин у конгресі її скорочено до місяця.
За оплачувану відпустку з догляду за дитиною в США її прихильники боролись із 70-х років минулого століття. Існує безліч аргументів на користь того, чому можливість для матерів поєднувати роботу і материнство є корисною для них, їхніх родин, розвитку і психологічного здоров’я дитини, бізнесу та суспільства.
Я подам лише один довід, який здався мені надзвичайно цікавим. Він наводиться в книзі дослідниці та журналістки Енн Кріттенден “Ціна материнства: чому найважливіша робота у світі досі цінується найменше”. Посилаючись на численні дослідження, вона стверджує, що можливість для жінок зберігати роботу та продовжувати заробляти гроші після народження дитини позитивно впливає на здоров’я дітей, рівень їхньої освіти, а в найбідніших країнах – навіть на їхнє виживання. Це тому, що в середньому жінки витрачають значно більшу частку свої зарплати на дітей та родину, ніж чоловіки. Наприклад, у Бразилії один долар, який контролюється жінкою, так само впливає на виживання дитини, як 18 доларів, що контролюються чоловіком. Інше дослідження в 14 бідних індійських селах виявило, що чоловіки витрачали на себе чверть зароблених грошей – у п’ять-шість разів більше, ніж це робили жінки. На розумінні цього явища багато в чому будується політика мікрокредитування організацій з розвитку, таких як, наприклад, банк “Граммін”, пише дослідниця.
Звичайно, існує багато чоловіків, для яких родина – на першому місці. Але загалом фінансова залежність жінок негативно впливає на здоров’я та освіту дітей, майбутніх платників податків.
Я народила дитину 2008 року, коли державні працівники вже мали право на гарантовані три місяці відпустки з догляду з дитиною, але вона ще не була оплачуваною. Частково я використала свої накопичені лікарняні та відпускні, частково – залишилася вдома за власний кошт.
До речі, в Штатах у ясла приймають уже з місячного віку. Але на відміну від України тут немає системи державних садочків. Вона існує тільки для військових. Це повністю приватні підприємства, і до того ж дорогі. Так, у нашому районі дитсадок коштує понад тисячу доларів.
Найняти няню – теж дороге задоволення. Для багатьох жінок, особливо якщо вони мають двох та більше маленьких дітей, вигідніше не працювати. Тут можна часто зустріти сім’ї, де різниця між дітьми дуже маленька, – щоб якось за “один раз” розв’язати це питання. Інколи родини вибудовують таку систему: наприклад, чоловік працює вночі, а вдень дивиться за дитиною, поки дружина на роботі. Або покладаються на родичів. До речі, у вже згаданий законопроєкт Білого дому закладено кілька суттєвих змін, які зроблять дошкільну освіту та догляд доступнішими для більшості американців.
Мені після народження дитини допомагала родина. Я організувала цілу естафету, щоб дитина могла залишитися вдома до шести з половиною місяців. Майже два місяці немовля доглядала моя мама, яка спеціально для цього приїхала з України. Допомагали свекри, а головне – чоловік.
До США я приїхала з дуже “традиційними” очікуваннями щодо ролі тата у вихованні дитини: щиро була переконана, що, коли стану матір’ю, дитина буде повністю на мені. Виявилося зовсім не так. Ще в пологовому будинку чоловік мені дуже допомагав, бо до того, як народити сина, я жодного немовляти на руках не тримала. У нього ж було набагато більше досвіду з догляду за дітьми. І дотепер ми маємо повноцінне партнерство у вихованні сина.
І так робить не лише мій чоловік: я бачу подібне залучення не лише у виховання, а й догляд навіть за найменшими дітьми серед друзів та знайомих – як американців, так і іммігрантів з різних країн. І в США цей якісний час, який тато проводить з дитиною, зростає. За даними дослідження П’ю, у 2016 чоловіки присвячували в середньому вісім годин цій справі на тиждень, втричі більше ніж чоловіки у 1965-му.
Щодо хатньої роботи, чоловіки витрачають зараз близько 10 годин на тиждень, тоді як у 1965 – чотири години. Мами – 14 годин на догляд за дитиною і 18 годин на хатню роботу.
Та ж Кріттенден пише, що на розподіл родинних обов’язків менше впливають культурні настанови, ніж економічні фактори. Якщо внесок жінки в родинний бюджет є вагомим, то питання, хто залишиться з хворою дитиною вдома, вже не розв’язуватиметься автоматично на користь матері, а враховуватиметься, кому з батьків це легше це зробити.
Мами, що працюють, становлять третину всієї робочої сили США. І хоча вибір щодо того, чи продовжувати працювати після народження дитини, залишається за жінками та їхніми партнерами, у США, як виглядає, дедалі краще розуміють, що їхні потреби та інтереси неможливо ігнорувати.
Тетяна Ворожко, журналістка, авторка блогу про материнство
Записала Марія Дрозд
Матеріал підготовлено за підтримки посольства Федеративної Республіки Німеччина
