Чому не варто фотографувати чи фільмувати звільнених військовополонених та цивільних без їхнього дозволу
Громадська організація “Цивільні в полоні” щиро дякує всім причетним до нещодавніх обмінів. Ми радіємо за родини, які дочекалися своїх близьких, і продовжуємо боротися за звільнення всіх цивільних з російських катівень. Однак наша спільнота вважає, що під час обмінів військовополоненими постійно порушується право на приватність, коли їх фотографують чи знімають на відео без їхнього дозволу.
Зокрема, фіксується на фото та відео поведінка людей, які після російської неволі перебувають у стані психологічної вразливості та дезорієнтації. Водночас їх переповнюють емоції від відчуття справжньої свободи. У цей момент вони не усвідомлюють, що їхня реакція на повернення фільмуватиметься для соцмереж. Тому вони не розуміють, що відбувається, і не здатні відстояти свої особисті кордони перед камерами.
Зазвичай це відбувається так: людина виходить з автобуса, і їй одразу ставлять запитання.
– Які емоції?
– Та все супер.
– Близьким телефонуватимете?
– Так.
І телефонують. Перша фраза:
– Мамо, я вдома.
Людина плаче, ховає очі, намагається приховати сльози. І в цей час її знімають без її дозволу на камеру.
Обмін – це надзвичайно емоційний захід для всіх дотичних до нього людей. Це не реаліті-шоу, куди приходять порозважатись. Ми маємо пам’ятати, що російський полон – це спроба вижити в умовах, коли людей доводять до тваринного стану. Там тебе не вбивають, а катують за методичкою. Б’ють так, щоб ти не помер від травм. Годують настільки, щоб ти не помер від голоду. Все чітко розплановано й жахає своєю жорстокістю.
Ми вважаємо, що представники держави, присутні під час обмінів, принижують честь та гідність таких людей. Посадовці забувають, що звільнені протягом усіх цих років зазнавали постійних психологічних і фізичних знущань.
Опитані нами звільненні цивільні вважають, що перші тижні після їхнього повернення мають бути максимально спокійними та сповненими поваги до них. Водночас найменше вони хотіли, щоб їх фотографували чи знімали на відео у виснаженому стані. Адже колишні бранці за час полону дуже змінилися: вони схудли, змарніли та втратили сили. Тож вони воліли б уникати будь-якої фіксації кожного їхнього кроку або руху.
Українські психологи неодноразово пояснювали всім, як потрібно себе поводити з людьми, які повернулися з полону. Вони радять бути максимально делікатними з ними, щоб не завдати їм психологічної або моральної травми. Це найголовніше правило.
Так, фахівчиня центру психологічної реабілітації “Лісова поляна” Тетяна Сіренко рекомендує ставитися з максимальною повагою до людей, які повернулися з полону. Зокрема, не фотографувати чи фільмувати їх без дозволу, особливо якщо йдеться про значущі особисті моменти (наприклад, першу розмову телефоном). Не варто також торкатися чи обіймати звільнених з полону без їхнього дозволу та ставити запитання на чутливі теми. Натомість обов’язково потрібно отримати згоду на будь-який тілесний контакт або фото- та відеознімання.
Наша організація вважає за необхідне захищати право на недоторканність особистого життя звільнених з полону українців.
Ми пропонуємо публікувати лише спільні фото та утримуватися від оприлюднення відео людей у стані шоку, під час виявлення емоцій (сльози або сміх), приватних дзвінків та розмов з рідними. Тобто знімати фото та відео тільки за їхньою добровільною згодою, а ще краще – за згодою членів родин. Нагадуємо, що в Кримінальному кодексі України є стаття 182 “Про порушення недоторканності приватного життя”. Необхідно її дотримуватися й поважати чужі кордони. Ми не хочемо, щоб люди після пережитих тортур почувалися некомфортно і додатково психологічно травмувалися.
Нагадуємо, що ці люди мали до війни особисте життя та різні професії. Тому не кожен з них хотів би, щоб його знайомі чи колеги бачили його заплаканим, скаліченим або брудним. До того ж і в тюремній робі. Це спричиняє додаткові страждання.
Сподіваємося не лише на розуміння посадовців, а й на вживання відповідних заходів.
Карина Дячук, співзасновниця ГО “Цивільні в полоні”
