Чи принесе користь українській пенітенціарній системі такий Кодекс етики?
На початку березня відбулося обговорення проекту нового Кодексу етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Основна мета нового Кодексу — створити нове обличчя працівників пенітенціарної служби України.
Ознайомившись із ним та експертним висновком щодо нього, не будучи повноцінним експертом проекту Ради Європи “Подальша підтримка пенітенціарної реформи в Україні”, який його впроваджує, загалом погоджуючись із критичними зауваженнями українських експертів з правозахисного середовища, дозволю собі упустити детальний аналіз його положень.
Відмічу інше у формі кількох припущень.
1. Яка форма і мета прийняття цього документу? Якщо метою є урегулювати і захистити відносини персоналу і дотичних суб’єктів системи, то потрібно більш детально його розкрити і поєднати його із питаннями відповідальності. Тобто вибрати форму закону, що абсолютно припустимо в Україні, адже чимало державних органів затверджують свої дисциплінарні статути у законодавчому органі (хоч і не завжди з якісним текстом). Ми ж пам’ятаємо принцип, що обмеження прав може бути лише на основі закону, особливо у ДПтСУ як органі, чиїм завданням є застосування обґрунтованих правообмежень?
2. Чи встановлює “Кодекс” якісну систему етичних норм? Частково незгоден із експертизою, що кодекс зловживає цитуванням законодавчих актів. Нинішній його стан – це група декларацій, частково сумнівних (наприклад, натяк “не виносити сміття з хати” у соцмережах (нагадаю ще один принцип: використання соцмереж як найдоступнішої форми суспільних комунікацій є стандарт сьогодення), незрозумілість оцінки організацій, з якими можна і не можна співпрацювати (знову ж принцип: проактивний підхід – насправді можна і треба співпрацювати з усіма організаціями, діяльність яких не визнана неконституційною…)). Діагональний перегляд тексту не показав деяких важливих сучасних принципів (наприклад, недискримінації, толерантності, проактивного підходу у ресоціалізації і діяльності установ), критеріїв оцінки неетичної поведінки.
3. Як буде застосовуватись “Кодекс” на практиці? Чимало оціночних суджень у його змісті дозволять його або ігнорувати, або використовувати на власний розсуд. Знаючи систему, скоріше буде обиратись перший варіант і Кодекс стане ще однією обов’язковою для згадки, але не обов’язкової для виконання декларацією.
4. Що зробити, щоб Кодекс запрацював?
- Подати його у формі закону.
- Деталізовано описати положення етики і оцінки неетичної поведінки персоналу пенітенціарної системи.
- Поєднати нові системно побудовані положення етики пенітенціарного персоналу з питаннями дисциплінарної відповідальності, причому з використанням механізмів участі у розгляді суб’єктів, які ініціювали провадження, а також посадової особи, щодо якої подано скаргу; змагальності; громадського контролю.
Андрій Галай, доктор юридичних наук, член Наукової ради громадської організації “Ліга професорів права”, експерт РПР